Бельгія продовжує залежати від російської сталі і нічого з цим не робить
Причиною стало послаблення в санкціях, яке дозволяє російській групі NLMK постачати напівфабрикати для своїх заводів у Європі, пише Kyiv Independent.
Йдеться про сталеві сляби – заготовки, з яких на європейських підприємствах виробляють готовий металопрокат. Саме ця категорія продукції не потрапила під повну заборону Євросоюзу та може імпортуватися до вересня 2028 року в межах перехідного періоду.
Станом на сьогодні третина всіх російських постачань до ЄС осідає в Бельгії. За даними галузевих організацій, росія досі забезпечує близько 58% імпорту слябів до Євросоюзу з третіх країн. При цьому приблизно третина всього цього обсягу надходить саме до Бельгії.
Головним отримувачем є бельгійські заводи російської металургійної групи NLMK. Один із них розташований лише за 22 км від Брюсселя.
Експерти ринку зазначають, що російські напівфабрикати продаються за дуже низькими цінами, що створює конкурентну перевагу для підприємств, які продовжують їх використовувати.
Особливу увагу викликає позиція бельгійської влади щодо власника NLMK – російського мільярдера Владіміра Лісіна.
Лісін перебуває під санкціями України, Канади та Австралії, однак не внесений до санкційного списку ЄС.
За інформацією дипломатичних джерел, його кандидатура не раз обговорювалася в Брюсселі, але щоразу зникала з фінальних списків.
У бельгійському МЗС визнали, що виступають проти санкцій щодо Лісіна з тієї причини, що не хочуть втратити робочі місця на металургійних підприємствах у франкомовній частині країни.
Брюссель аргументує свою позицію тим, що санкції не повинні завдавати більшої шкоди європейській економіці, ніж російській.
Така політика викликає критику серед європейських політиків. Українські та європейські депутати наголошують, що російські олігархи мають «страховку» від санкцій завдяки володінню промисловими активами на території ЄС.
Після появи нових даних про масштаби імпорту російської сталі окремі євродепутати відкрито поставили питання, чи не суперечить така практика санкціям проти кремля.
При цьому аналітики стверджують, що критичної залежності від російських слябів немає. Серед можливих альтернатив називають постачальників із Китаю, Індії та Бразилії.
Попри це NLMK пропонує інший сценарій: компанія заявляла про намір інвестувати близько 1,2 млрд євро у виробництво сталі в Бельгії, але розраховує на фінансову підтримку з боку бельгійської влади та Євросоюзу.
Формально російська сталь має зникнути з європейського ринку до осені 2028 року. Однак дискусія навколо NLMK показує, що між політичними заявами про підтримку України та реальними економічними рішеннями в Європі досі існує помітний розрив і навіть через роки після початку війни окремі економічні зв'язки з рф залишаються недоторканними, якщо зачіпають місцеві робочі місця та бізнес-інтереси.
Читайте нас в Telegram
