Кіпр опинився в центрі нового витка напруження через дії Туреччини та британські бази
На Кіпрі, який поділений на грецьку та турецьку частини, останніми днями загострився конфлікт. Це сталося після того, як турецька армія висунула військову техніку в район, прилеглий до буферної зони ООН між двома частинами острова, і встановила там прапори Туреччини та Турецької Республіки Північного Кіпру, повідомляє Isranews.
У відповідь британські сили на військових базах на Кіпрі були приведені в бойову готовність. Уздовж так званої зеленої лінії, яка розділяє острів, розмістили автомобілі миротворців ООН та поліції Турецької Республіки Північного Кіпру.
Раніше Туреччина здійснила серію дій у буферній зоні. Йдеться про введення бойових підрозділів під приводом необхідності поліцейської присутності, а також блокування доступу ветеринарних служб до об’єктів поблизу зеленої лінії. Після цього турецькі сили стягнули ближче до буферної зони.
Навесні 2026 року Кіпр знову опинився в центрі міжнародної напруженості через збіг одразу кількох криз, у яких переплелися інтереси Туреччини, Великої Британії та Республіки Кіпр.
Ситуація почала загострюватися в березні, коли на тлі регіональної ескалації на Близькому Сході безпілотники завдали ударів по британській авіабазі Акротірі, одній із двох суверенних військових територій Великої Британії на острові. Друга база розташована в Декелії. Обидві залишаються під контролем Лондона з часу здобуття Кіпром незалежності у 1960 році і відіграють важливу роль в операціях Великої Британії та її союзників на Близькому Сході.
Іранська атака стала поворотним моментом. Лондон оперативно посилив військову присутність на острові, перекинувши додаткові сили та засоби протиповітряної оборони. У Нікосії це викликало іншу реакцію. Влада Республіки Кіпр дала зрозуміти, що країна не хоче ставати майданчиком для чужих військових операцій, які автоматично роблять її мішенню. У публічних заявах почали лунати вимоги переглянути умови функціонування британських баз і домогтися чіткіших гарантій безпеки для острова.
Поки Кіпр і Велика Британія обмінювалися політичними сигналами, на північній лінії розмежування почала зростати напруженість із Туреччиною. Йдеться про зелену лінію, буферну зону під контролем ООН, яка розділяє острів із часу турецького вторгнення 1974 року.
До середини квітня криза набула чіткіших обрисів. Кіпр опинився під подвійним тиском. З одного боку, через британську військову присутність і ризик нових ударів по її базах. З іншого, через демонстративні кроки Туреччини біля лінії розмежування. На цьому тлі в Нікосії дедалі голосніше звучали побоювання, що острів втягується в чужий конфлікт, не маючи достатнього контролю над тим, що відбувається.
Ситуацію додатково ускладнював міжнародний контекст. Велика Британія розглядала свої бази як критично важливу інфраструктуру для операцій у регіоні і не давала зрозуміти, що готова переглядати їхній статус. Туреччина, своєю чергою, сприймала посилення західної військової присутності як виклик своїм позиціям на острові та у Східному Середземномор’ї. У результаті навіть локальні інциденти почали сприйматися як частина ширшої геополітичної гри.
До кінця квітня стало зрозуміло, що йдеться вже не про низку окремих подій, а про системну кризу. Кіпр знову опинився в ролі геополітичного вузла, де сходяться інтереси регіональних і глобальних гравців. Будь-яке подальше загострення, чи то новий удар по військовій інфраструктурі, чи інцидент на лінії розмежування, може спричинити ланцюгову реакцію за участю країн НАТО, оскільки і Велика Британія, і Туреччина входять до альянсу.
