UPG після зміни керівника: що відомо про білоруський бекграунд Олександра Матюшенка

Про це пише політолог Мар’ян Ощановський у виданні Цензор. 

Призначення Олександра Матюшенка генеральним виконавчим директором паливної компанії UPG у липні 2025 року подавалося як оновлення та модернізація бізнесу. Однак вже у грудні він тихо залишає компанію й переходить на посаду CEO до Parallel Group. Формально виглядає як кар’єрне зростання. Фактично – відхід після виконаної «місії», яка могла стосуватися старих паливних зв’язків із Білоруссю.

«Матюшенко – не просто «банківський менеджер». До приходу в ПП "Укрпаллетсистем" (оператора мережі АЗС UPG) він роками відповідав за корпоративний бізнес у банківському секторі, де працював із трейдерами, що завозили білоруські нафтопродукти, та компаніями, пов’язаними із Мозирським НПЗ, «Нафтаном» та БНК. Його роль – фінансовий супровід паливних потоків із Білорусі в Україну», - пише Ощановський.

Ці зв’язки зафіксовані не лише у документах, а й публічно. На фото з Мінська Матюшенко позує із топменеджером державної компанії Белоруснефть. Знімок зроблено у 2021 році – вже після репресій у Білорусі та захоплення літака Ryanair режимом Олександра Лукашенко. У той період така співпраця вже вважалася токсичною.

«Показова і його публічні заява тоді ж – Білорусь називалась «стратегічним партнером України» на ринку нафтопродуктів. Сьогодні ж ті самі білоруські виробники перебувають під санкціями США та ЄС за фінансування режиму, що підтримує війну проти України», – зазначає політолог.

Експерти паливного ринку не виключають, що поява людини з таким бекграундом в UPG могла бути спрямована на відновлення або адаптацію білоруських маршрутів постачання через треті країни – Польщу, Балтію, Туреччину. У цьому контексті згадуються й міжнародні трейдери, зокрема швейцарський сировинний гігант Glencore, який десятиліттями працює з білоруськими та російськими компаніями.

У 2023–2025 роках спецслужби Польщі, Литви й Латвії неодноразово фіксували спроби білоруських компаній експортувати нафту під виглядом «змішаних вантажів», використовувати європейські порти для обходу санкцій та працювати через сумнівних трейдерів.

Після введення жорстких санкцій експорт білоруського пального різко впав, і режим Лукашенка зацікавлений у «сірих» каналах доступу до ринків ЄС та України. Саме тому присутність таких менеджерів у великих паливних компаніях вже давно виходить за межі корпоративної історії та набуває ознак питання національної безпеки.

«У грудні 2025 року Матюшенко залишає UPG. Офіційно – без скандалів. Неофіційно – після того, як став занадто токсичним активом на тлі війни, санкцій і уваги до білоруського сліду. Та ключове запитання залишається без відповіді: чи справді компанія розірвала всі зв’язки, чи лише змінила публічне обличчя, залишивши тіньові маршрути недоторканими? В умовах війни такі «кар’єрні перестановки» – це вже не просто про бізнес. Це про безпеку держави», –  наголошує Ощановський.