Венесуела між США, Китаєм і Росією. Як нафта та геополітика загострюють нове протистояння
Сполучені Штати посилюють військово політичний тиск на Венесуелу, йдеться не лише про боротьбу з наркотрафіком, а й про контроль над нафтовими перевезеннями. З грудня 2025 року американські військово морські сили в Карибському басейні почали перевіряти навіть нафтові танкери біля венесуельських берегів, що викликало занепокоєння в Каракасі. Про це повідомляє The Public https://thepublic.info/ з посиланням на DW. https://www.dw.com/uk/venesuela-j-geopoliticni-interesi-ssa-kitau-ta-rosii/a-75288507
Економіка Венесуели залишається критично залежною від нафти. Країна володіє найбільшими у світі розвіданими запасами понад 300 мільярдів барелів. Саме ці ресурси є одним із ключових факторів інтересу США, зокрема для президента Дональда Трампа, який неодноразово наголошував на необхідності повернення американських активів, втрачених після націоналізації нафтової галузі у 2007 році.
Водночас Венесуела дедалі тісніше інтегрується в економічні схеми Китаю. Хоча венесуельська нафта становить лише близько 4 відсотків китайського імпорту, обсяги швидко зростають. За оцінками аналітиків, Китай імпортує понад 600 тисяч барелів на добу, що дорівнює більшій частині венесуельського видобутку. В обмін Пекін надає кредити та інвестиції, а загальний борг Каракаса перед Китаєм оцінюється в 60–70 мільярдів доларів США.
Для Китаю співпраця з Венесуелою має і політичний вимір. Пекін використовує санкційну ізоляцію венесуельської нафти сорту Merey для зміцнення власної енергетичної безпеки, а також отримує ринок збуту для технологій і озброєнь. Венесуельська телекомунікаційна інфраструктура значною мірою базується на китайських рішеннях, а президент Ніколас Мадуро публічно демонструє лояльність до Пекіна.
Росія також розглядає Венесуелу як важливий плацдарм у Латинській Америці. Москва стала ключовим постачальником озброєнь ще за часів Уго Чавеса, а у 2019 році фактично підтримала режим Мадуро, коли США зробили ставку на опозиційного лідера Хуана Гуайдо. Відправлення російських військових літаків до Каракаса тоді змусило Вашингтон вперше за десятиліття вести прямі консультації з Москвою щодо ситуації в регіоні.
Експерти зазначають, що нині підтримка з боку Росії має переважно символічний характер, однак сам факт присутності Китаю та Росії змушує США діяти обережніше. Для Вашингтона Венесуела є не лише джерелом потенційних нафтових ресурсів, а й елементом ширшої стратегії стримування конкурентів. Загострення навколо Каракаса також відволікає увагу США від Індо Тихоокеанського регіону, що грає на руку Пекіну.
Таким чином Венесуела перетворюється на арену зіткнення інтересів трьох глобальних гравців. Нафта, борги та військова присутність переплітаються з великою геополітикою, а будь яке загострення може мати наслідки далеко за межами Латинської Америки.
