У Швеції помер злочинець, завдяки якому виник «стокгольмський синдром»
Кларк Олофссон є одним із найвідоміших злочинців Швеції. Свій перший термін чоловік отримав у 19 років, тоді його засудили за крадіжку зі зломом та участь у вбивстві поліціянта, пише ВВС. Впізнаваним Олофссон став у 1973 році, коли разом із напарником Яном-Еріком Ульсоном організував пограбування банку у Стокгольмі.
Ініціатором пограбування був Ульсон. Зокрема, він захопив банк і взяв у заручники трьох жінок і одного чоловіка. Чоловік вимагав, щоб Олофссона, з яким він раніше потоваришував у в’язниці, привезли до нього. Влада погодилася на ці вимоги. Злочинці протягом шести днів утримували заручників, які за цей час почали симпатизувати їм та ставати ворожими до поліції.
Олофссон переконав одну із заручниць, Крістін Енмарк, зателефонувати прем’єр-міністру Швеції від імені грабіжників. Вона просила дозволити покинути банк у машині з викрадачами. Під час телефонних дзвінків Енмарк захищала злочинців та сказала, що боїться, що поліція заподіє їм шкоду.
Через шість днів облоги поліція потрапила в банк через дах і застосувала сльозогінний газ, щоб знешкодити злочинців.
Спершу заручники відмовлялися залишати своїх викрадачів, бо боялися, що правоохоронці їх застрелять. Потім вони відмовилися свідчити проти Олофссона та Ульсона.
Через кілька років Олофссон заявив, що в обмін на пом’якшення вироку йому запропонували бути інформатором, щоб убезпечити заручників. Чоловік звинуватив чиновників у тому, що ті не дотрималися угоди.
Зрештою, Ульсона засудили до 10 років за пограбування, тоді як Олофссона виправдали. Він продовжив злочинну діяльність. Зокрема, займався крадіжками та продажем наркотиків. У 1993 році він взяв участь у викраденні творів мистецтва з музею в Стокгольмі.
Завдяки злочину Олофссона та Ульсона виник термін “стокгольмський синдром”. Це психологічний стан, під час якого в жертв з’являється прихильність до своїх кривдників.
