15 квітня 2026: яке сьогодні церковне свято, традиції та заборони
15 квітня за новим церковним календарем згадують одну з найбільш шанованих святинь - Вишгородську, або Володимирську, ікону Божої Матері. Вона вважається однією з найдавніших серед сімнадцяти Богородичних ікон, згаданих у церковному календарі.
За церковним переказом, ікону написав євангеліст Лука - на дошці від столу, за яким трапезували Ісус Христос, Пресвята Богородиця та праведний Йосип Обручник. Образ належить до іконографічного типу “Елеуса”, або “Замилування”, де Богоматір і Немовля ніжно притискаються щоками одне до одного.
Історики вважають, що на початку XII століття ікону доставили з Константинополя до Києва як дар святому князю Мстиславу Володимировичу. Цю подію пов’язують із династичним шлюбом представниці роду Мономаховичів із сином візантійського імператора Олексія I Комніна. Припускають, що спочатку святиня перебувала в Софії Київській, а в 1136 році її перенесли до монастиря у Вишгороді. Там образ прославився численними чудесами та зціленнями, завдяки чому став місцем паломництва. Через кілька десятиліть ікону вивіз до Володимира князь Андрій Боголюбський. За останньою згаданою інформацією, святиня перебувала у Третьяковській галереї.
Цього дня, як за новим, так і за старим стилем, припадає Світла середа - третій день після Великодня. У храмах продовжуються урочисті богослужіння, а Царські врата залишаються відкритими до суботи як знак пасхальної радості. За давнім звичаєм у цей день у храмах також ставлять свічки з молитвою про захист від граду та негоди.
Окрім Вишгородської - Володимирської ікони Божої Матері, 15 квітня за новим календарем згадують апостолів із 70-ти Аристарха, Пуда і Трофима, мучениць Василісу та Анастасію, мучеників Месукевійських Сухія і його воїнів, мученика Саву Готського, благовірного князя Мстислава Володимировича, Собор преподобних отців, які подвизалися на горі Синай, а також Віленську та Касперівську ікони Богородиці. За старим стилем цього дня вшановують преподобного Тита Чудотворця.
У народній традиції Світлу середу називали Градовою середою, Хороводницею та Пудовим днем - на честь апостола Пуда. День вважався особливим для бджолярів: зранку вони оглядали пасіки та омшаники, перевіряли вулики після зими. Якщо наставало тепло, бджіл виносили на свіже повітря і ставили ближче до квітучих дерев.
У цей день також діставали залишки меду, заготовленого на зиму, і подавали до столу - це вважалося знаком удачі та достатку на весь рік. До Світлої середи було прийнято знову пекти паски та фарбувати яйця, але вже не для себе, а для нужденних. У народному уявленні щедрість цього дня мала принести добробут і щастя до наступної Пасхи.
Перед Вишгородською іконою Божої Матері віряни моляться про захист, мир і добробут. Чудотворний образ здавна вважався цілющим: біля нього просили допомоги при тяжких недугах, особливо хворобах серця та очей, а також захисту для дому та рідних. Вважалося, що через цей образ Богоматір опікується воїнами, допомагає вгамувати ворожнечу, дарує мир і зміцнює сімейні зв’язки.
Серед того, чого цього дня не радять робити, - сваритися, грубити, відмовляти в допомозі, кривдити тварин, птахів і бджіл. За народними повір’ями, не варто давати гроші в борг, витрушувати подушки та матраци, виносити старі речі, підбирати гроші з землі й ділитися потаємними планами. Головною забороною Градової середи вважалася робота в саду та на городі, щоб не накликати раптовий град і не втратити врожай.
Народні прикмети цього дня пов’язували з погодою та майбутнім літом. Червона зоря на світанку віщувала дощ або вітер, надто яскраве сонце - дощі, сильний вітер - ясну й суху погоду, сніг - прохолодне літо, а гучне квакання жаб - негоду. Якщо до цього часу зацвіла вільха, вважали, що вже можна сіяти гречку.
Як повідомляв ThePublic, у гнізді лелек Грицика та Одарки зафіксували появу першого яйця. Подію підтвердила дослідниця Ірина Саражинська, а в онлайн-трансляції за нею одночасно спостерігали понад 500 глядачів.
Читайте нас в Telegram
