Експерти назвали ймовірний розвиток війни Росії проти України
24 лютого 2022 року президент Росії Владімір Путін оголосив про початок повномасштабного вторгнення в Україну. Російські війська швидко просунулися та зайняли території поблизу Києва, однак наступ зупинився, і до грудня сили були змушені відступити та зосередитися на сході країни.
Стефан Вольф і Тетяна Маляренко, професори з міжнародної безпеки в Університеті Бірмінгема вважають найбільш несподіваним рішення Москви розпочати масштабне наземне вторгнення. Попри очікування швидкої поразки України, мобілізація українського суспільства з перших днів війни продемонструвала відсутність реалістичного сценарію для швидкого досягнення Кремлем своїх цілей щодо усунення Володимира Зеленського та демілітаризації України.
Вони зазначають, що менш несподіваним став перехід Росії до воєнної економіки та війни на виснаження після провалу планів швидкої перемоги. За їхніми словами, бойові методи еволюціонували, зокрема через широке використання безпілотників, якими Росія атакує не лише військові цілі, а й критичну інфраструктуру. Водночас основа російської військової доктрини, що передбачає застосування масових армій, залишилася незмінною.
На їхню думку, обидві сторони мають достатні ресурси та зовнішню підтримку для збереження статус кво. Війна триватиме у спробах виснажити супротивника, а політична та економічна стагнація впливатиме на суспільства обох країн.
Скот Лукас, професор з міжнародної політики з Університетського Коледжу у Дубліні аголошує, що попри очікування падіння Києва на початку війни, Україна нині контролює більше території, ніж у червні 2022 року. Він зазначає, що Росія стикається з великими втратами та обмеженими територіальними здобутками.
За словами Лукаса, Кремль не погодиться на умови, менші за повний контроль над стратегічною частиною Донецьку і рештою території без ефективних гарантій безпеки для України. Він вважає малоймовірним швидке завершення війни шляхом переговорів, оскільки капітуляція Києва є малоймовірною.
Марк Веббер, професор з міжнародної політики Університету в Бірмінгемі називає найбільшою несподіванкою стійкість і здатність України адаптуватися. Він зазначає, що підтримка НАТО і національна ідентичність відіграли важливу роль у збереженні оборони.
Вебер вважає, що ситуацію можуть змінити два чинники. Перший це зміна позиції Китаю, який через технологічну співпрацю та закупівлі енергоресурсів фактично підтримує російські воєнні зусилля. Другий це масштабне нарощування озброєнь для України з боку Німеччини, Франції та Великої Британії без обмежень, пов’язаних із побоюваннями ескалації.
Водночас експерти вважають обидва сценарії малоймовірними. На їхню думку, внутрішні політичні чинники в європейських країнах та позиція США зменшують шанси на різку зміну перебігу війни найближчим часом.
