Як Дональд Трамп ухвалив рішення про війну США проти Ірану
Перший закритий брифінг у Білому домі
Прем’єр міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу прибув до Білого дому 11 лютого незадовго до 11 ранку. Його візит відбувався без зайвої публічності. Після зустрічі в Кабінетній кімнаті він спустився до Ситуаційної кімнати Білого дому, де мав представити Дональду Трампу та його команді закриту доповідь щодо Ірану, інформує NY Times.
Трамп сидів не на звичному місці на чолі столу, а з одного боку навпроти великих екранів. Нетаньягу розмістився навпроти президента. На екранах з’явилися директор Моссаду Давид Барнеа та ізраїльські військові. У зустрічі також брали участь Сюзі Вайлз, Марко Рубіо, Піт Гегсет, Ден Кейн, Джон Реткліфф, Джаред Кушнер і Стів Віткофф.
Зустріч навмисно зробили вузькою за складом. Частина високопосадовців навіть не знала, що вона відбувається. Віцепрезидент Джей Ді Венс був відсутній, бо перебував у Азербайджані і не встиг повернутися.
Саме ця презентація стала початком серії подальших обговорень у Білому домі, під час яких Трамп оцінював можливість участі США в атаці на Іран.
Аргументи Ізраїлю
Нетаньягу переконував, що Іран наблизився до моменту, коли зміна режиму стала реальною. Він говорив, що спільна операція США та Ізраїлю може покласти край існуванню Ісламської Республіки в її нинішньому вигляді.
Під час зустрічі ізраїльська сторона показала Трампу коротке відео з можливими постатями, які могли б очолити Іран після падіння нинішньої влади. Серед них був Реза Пехлеві, син останнього шаха Ірану, який живе у Вашингтоні.
Ізраїльська делегація стверджувала, що балістичну програму Ірану можна знищити за кілька тижнів, режим буде настільки ослаблений, що не зможе перекрити Ормузьку протоку, а удари по американських інтересах у сусідніх країнах будуть малоймовірними.
Також ішлося про те, що всередині Ірану можуть знову початися вуличні протести, а інтенсивна кампанія бомбардувань створить умови для повстання. Серед можливих сценаріїв згадувалося і відкриття додаткового фронту за участі іранських курдських бійців із боку Іраку.
Нетаньягу наголошував, що ризик бездіяльності є вищим за ризик удару. На його думку, зволікання лише дало б Ірану більше часу на нарощування ракетного виробництва та посилення захисту ядерної програми.
За словами джерел, презентація справила на Трампа сильне враження. Після неї він дав зрозуміти, що вважає такий план переконливим.
Оцінка американської розвідки
Наступного дня у Ситуаційній кімнаті відбулася ще одна нарада, вже лише для американських посадовців. До приходу президента двоє високопосадових представників розвідки ознайомили його найближче коло з висновками, підготовленими після ізраїльської презентації.
Аналітики розділили план Ізраїлю на чотири частини. Перша стосувалася ліквідації аятоли. Друга передбачала знищення здатності Ірану проектувати силу та загрожувати сусідам. Третя полягала у внутрішньому повстанні. Четверта передбачала зміну режиму і прихід до влади світського керівництва.
Американські спецслужби дійшли висновку, що перші дві цілі можуть бути досяжними за допомогою американської військової сили та розвідки. Натомість сценарії з повстанням і зміною режиму були оцінені як відірвані від реальності.
Джон Реткліфф, який доповідав Трампу ці оцінки, охарактеризував ізраїльські сценарії зміни режиму одним словом, яке зводилося до того, що вони виглядають фарсовими. Марко Рубіо висловився ще жорсткіше. Сам Реткліфф зауважив, що зміна режиму теоретично можлива, але не повинна розглядатися як реалістична мета операції.
Джей Ді Венс, який уже повернувся з поїздки, також поставився до такого сценарію скептично. Ден Кейн підтримав думку, що ізраїльська сторона схильна перебільшувати можливості своїх планів і подає їх надто оптимістично, бо потребує американської участі.
Трамп у відповідь дав зрозуміти, що питання зміни режиму не буде визначальним для його рішення. При цьому його і далі цікавили удари по верхівці Ірану та демонтаж іранських військових спроможностей.
Сумніви генералів і внутрішні суперечки
У наступні дні Ден Кейн неодноразово попереджав президента про військові ризики. За його словами, масштабна кампанія проти Ірану могла суттєво виснажити американські запаси озброєнь, зокрема ракет перехоплювачів, які і без того скорочувалися через попередню допомогу Україні та Ізраїлю. Він також не бачив швидкого способу поповнити такі запаси.
Окремо генерал звертав увагу на складність контролю над Ормузькою протокою і ризик її блокування Іраном. Водночас Трамп вважав, що іранський режим піде на поступки раніше, ніж ситуація дійде до такого сценарію. Президент, за словами співрозмовників, очікував короткої війни.
Кейн не говорив Трампу прямо, що війна буде помилкою. Він обмежувався викладом варіантів, ризиків і можливих наслідків. Деякі присутні сприймали це так, ніби він одночасно наводить аргументи на користь різних позицій.
У найближчому оточенні Трампа не було єдності. Піт Гегсет був найбільшою прихильною до військової кампанії фігурою в уряді. Марко Рубіо ставився до ідеї значно стриманіше. Він не вірив у готовність Ірану погодитися на переговорне рішення, але все ж більше схилявся до продовження максимального тиску, а не до повномасштабної війни. Водночас переконувати президента відмовитися від операції він не став.
Сюзі Вайлз також мала занепокоєння щодо нового конфлікту на Близькому Сході, але не звикла жорстко втручатися у військові дискусії в загальних нарадах. Вона вважала, що Трампу важливіше чути оцінки тих, хто безпосередньо відповідає за безпеку і розвідку. Водночас, за словами джерел, вона казала колегам, що боїться втягування США в ще одну війну в регіоні та можливих наслідків для цін на пальне напередодні проміжних виборів.
Найбільший противник війни
Найбільше занепокоєння щодо перспективи війни висловлював Джей Ді Венс. За словами співрозмовників, саме він у внутрішньому колі Трампа найбільше намагався не допустити повномасштабного конфлікту.
Венс будував свою політичну кар’єру на критиці саме такого типу американського військового втручання. Він вважав, що війна з Іраном стане масштабним відволіканням ресурсів і вкрай дорого коштуватиме.
Його позиція не зводилася до повного пацифізму. Раніше він підтримував обмежений каральний удар. Але війна, метою якої могла стати зміна режиму, на його думку, була б катастрофою. Він виступав або проти ударів узагалі, або, якщо президент усе ж наважиться, за коротку і максимально потужну операцію, яка дала б швидкий результат.
Під час обговорень Венс попереджав Трампа про можливий регіональний хаос, великі людські жертви, ризик розколу всередині політичної коаліції президента і сприйняття такого рішення як зради обіцянки не втягувати країну в нові війни.
Він також звертав увагу на проблему боєприпасів і на те, що ніхто не може точно передбачити, як відреагує Іран у ситуації, коли йтиметься про виживання режиму. Ще одним ключовим ризиком він називав Ормузьку протоку, адже її блокування вдарило б по американському внутрішньому ринку через стрибок цін на пальне.
Нові дані і дипломатичні контакти
Наприкінці лютого США та Ізраїль обговорили нову розвіддану, яка значно прискорила події. Йшлося про те, що аятола має зібратися над землею разом з іншими ключовими представниками режиму і це створює коротке вікно для авіаудару по центру іранського керівництва.
Попри це Трамп дав Ірану ще один шанс на домовленість, яка мала б перекрити шлях до отримання ядерної зброї. Дипломатичний процес також давав США час перекинути на Близький Схід додаткові військові ресурси.
Того ж тижня Джаред Кушнер і Стів Віткофф зателефонували з Женеви після чергових контактів з іранськими представниками. Після трьох раундів переговорів в Омані та Швейцарії вони дійшли висновку, що певну угоду, ймовірно, можна буде узгодити, але на це підуть місяці.
Під час переговорів американська сторона запропонувала Ірану безкоштовне ядерне паливо на весь строк дії його програми, щоб перевірити, чи справді наполягання Тегерана на збагаченні пов’язане лише з цивільною енергетикою. Іран відкинув цю пропозицію, назвавши її приниженням.
Кушнер і Віткофф пояснили Трампу, що швидкого рішення через переговори не буде. За їхніми словами, іранська сторона затягує процес.
Остання нарада і наказ про початок операції
Остаточна нарада у Ситуаційній кімнаті відбулася у четвер 26 лютого близько 17 години. До цього моменту позиції всіх учасників уже були зрозумілі, а сама дискусія тривала близько півтори години.
Трамп сидів на звичному місці на чолі столу. Праворуч від нього був Джей Ді Венс, поруч Сюзі Вайлз, Джон Реткліфф, юрисконсульт Білого дому Девід Воррінгтон і директор з комунікацій Стівен Чунг. Навпроти розмістилися прессекретарка Каролайн Левітт, Ден Кейн, Піт Гегсет і Марко Рубіо.
До вузького кола не увійшли навіть ті чиновники, яким довелося б мати справу з потенційними наслідками для нафтового ринку, зокрема міністр фінансів Скотт Бессент і міністр енергетики Кріс Райт. Також на нараді не було директорки національної розвідки Тулсі Габбард.
Президент відкрив зустріч словами про те, що хоче почути, які є варіанти. Після викладу плану ударів він запропонував кожному по черзі висловитися.
Джей Ді Венс сказав президенту, що вважає це поганою ідеєю, але якщо рішення буде ухвалене, він його підтримає.
Сюзі Вайлз відповіла, що якщо президент вважає цей крок необхідним для національної безпеки США, то має діяти.
Джон Реткліфф не висловив прямої позиції за чи проти, але повідомив про нові розвіддані щодо можливої зустрічі іранського керівництва на території резиденції аятоли в Тегерані. Він також сказав, що зміна режиму можлива залежно від того, як саме це визначати. Якщо мати на увазі лише ліквідацію верховного лідера, то це може бути досяжним.
Девід Воррінгтон зазначив, що в юридичному сенсі розглянутий варіант є допустимим. Коли Трамп попросив його особисту думку, він відповів, що знав американського військового, якого Іран убив багато років тому, і тому сприймає це питання дуже особисто. На його думку, якщо Ізраїль усе одно має намір діяти, США також повинні взяти участь.
Стівен Чунг описав можливі репутаційні наслідки для адміністрації. Він нагадав, що Трамп ішов на вибори як противник нових воєн і що люди не голосували за новий конфлікт за кордоном. Також він порушив питання, як пояснювати відхід від попередніх заяв адміністрації після червневих ударів по Ірану.
Каролайн Левітт відповіла, що це рішення президента, а команда комунікацій зробить усе можливе, щоб його відпрацювати в інформаційному полі.
Піт Гегсет заявив, що з Іраном усе одно доведеться розібратися, тож це можна зробити вже зараз. Ден Кейн знову виклав ризики і наслідки для запасів озброєнь, не даючи політичної оцінки, але підтвердивши, що армія виконає наказ, якщо президент його віддасть.
Марко Рубіо сформулював свою позицію чіткіше. Він сказав, що якщо ціллю є зміна режиму або повстання, то цього робити не слід. Але якщо ціль полягає в знищенні ракетної програми Ірану, то така мета може бути досягнута.
Після цього всі фактично залишили остаточне рішення за президентом. За словами джерел, вони бачили, що Трамп і раніше ухвалював ризиковані рішення і виходив з них переможцем, тому ніхто не намагався його зупинити.
У підсумку президент сказав, що вважає за потрібне діяти. Він наголосив, що Іран не повинен мати ядерну зброю і не повинен зберігати здатність запускати ракети по Ізраїлю та регіону.
Ден Кейн повідомив Трампу, що ще є час і остаточне схвалення можна дати до 16 години наступного дня. Наступного дня на борту Air Force One, за 22 хвилини до цього дедлайну, Трамп надіслав наказ про схвалення операції "Епічна лють" без права на скасування.
