Можливі сценарії розвитку Ірану після війни зі США та Ізраїлем
Війна між США, Ізраїлем та Іраном розпочалася 28 лютого після ударів по іранських об’єктах. Подальший розвиток подій та політичне майбутнє Ірану після завершення бойових дій залишаються невизначеними.
Після початку авіаударів у Тегерані частина жителів виходила на дахи будинків і аплодувала. За оцінками аналітиків, деякі іранці готові прийняти руйнування та жертви серед цивільних, якщо це призведе до падіння теократичного режиму. Про це повідомляє The Public https://thepublic.info/ з посиланням на Deutsche Welle.
Президент США Дональд Трамп звернувся до іранців, які у січні проводили масові антиурядові протести, із закликом діяти.
«Коли ми закінчимо, беріть свою владу. Вона буде вашою. Ймовірно, це буде єдиний шанс для кількох поколінь», сказав він.
Через кілька годин після цих заяв з’явилася інформація про загибель верховного лідера Ірану Алі Хаменеї внаслідок удару. Попри це, державна система влади продовжує функціонувати, а політик Aлі Ларіяні очолив керівництво країни.
Подальший перебіг війни та політичне майбутнє Ірану залишаються незрозумілими.
Один із можливих сценаріїв передбачає зміну верхівки влади без повної зміни політичної системи. Дональд Трамп заявив The New York Times, що має «три дуже хороші варіанти» щодо майбутнього керівництва Ірану, але не назвав конкретних імен.
Подібну модель адміністрація Трампа вже застосовувала у Венесуелі. На початку січня американські спецпідрозділи усунули лідера країни Ніколаса Мадуро, після чого була досягнута політична домовленість із його заступницею Делсі Родрігез, яка стала тимчасовою президенткою.
«Те, що ми зробили у Венесуелі, я думаю, є ідеальним сценарієм для Ірану», сказав Трамп.
Аналітик Німецької Рада з Міжнародних Відносин Корнедіус Адебар вважає, що Іран може сформувати нове керівництво, спираючись на вплив Революційної Гвардії, і спробувати налагодити нові відносини зі США.
«Це той самий сценарій, що й у Венесуелі. Ви змінюєте верхівку влади і отримуєте набагато менше змін, ніж очікували люди», зазначив він.
Водночас невідомо, чи справді США підтримують саме такий варіант розвитку подій. Дональд Трамп також допускав, що іранці можуть самі повстати і змінити політичну систему.
Професор Гарвардської Школи Кеннеді Пійман Асадзаде припускає, що війна може призвести до падіння нинішнього режиму. За його словами, можливий і варіант збереження системи влади із певними змінами.
У такому сценарії Асамблея експертів може обрати прагматичного наступника Алі Хаменеї. Нове керівництво могло б зосередитися на економічному відновленні, стабілізації та реформах державного управління, а також змінити зовнішню політику у напрямку деескалації.
Експертка британського аналітичного центру RUSI Бурчу Озчелік зазначила, що прагматичний курс нового керівництва Ірану міг би передбачати зниження напруженості у відносинах зі США.
«Прагматичний курс для того, хто вийде на чолі Ірану після цієї війни, може полягати у деескалації зі Сполученими Штатами, щоб отримати економічне полегшення і зменшити щоденні витрати для мільйонів іранців», сказала вона.
Ще один сценарій передбачає посилення жорсткої політики режиму. У такому випадку керівництво може згуртуватися навколо більш радикального лідера.
Журналіст The Guardian Джуліан Боргер припустив, що після ударів нове керівництво може вирішити, що ядерна зброя є єдиною гарантією виживання держави.
«Опозиція буде придушена зі зростаючою жорстокістю, а режим може дедалі більше нагадувати Північну Корею», написав він.
Окремо експерти розглядають можливість приходу до влади опозиції. За два тижні до початку війни близько 250 тисяч людей у Мюнхені брали участь у демонстрації на підтримку Реза Пахлаві, сина останнього шаха Ірану.
Пахлаві заявляв, що не має наміру відновлювати монархію і виступає за перетворення Ірану на демократичну державу.
Аналітики Марк Дубовіц та Бен Коен із Фундації Захисту Демократій зазначили, що він веде підготовку до можливого політичного переходу.
Водночас вони підкреслюють, що немає впевненості, хто саме керуватиме Іраном у разі падіння нинішнього режиму. Країна має складну етнічну структуру, до якої входять азербайджанці, курди, араби, белуджі та інші групи.
Питання внутрішньої стабільності також залишається відкритим. В Ірані співіснують регулярна армія та Революційна Гвардія. Багато аналітиків вважають, що останні мають більший вплив.
Революційна Гвардія контролює власні сухопутні, морські та повітряні сили, а також спецслужби і значну частину економіки. Європейський Союз визнав цю структуру терористичною організацією після її участі у придушенні антиурядових протестів у січні.
Під час початкової фази війни Дональд Трамп закликав іранську армію, Революційну Гвардію і поліцію скласти зброю. Однак експерти не бачать ознак того, що ці структури втратили контроль.
Бурчу Озчелік припускає, що після війни можливе зростання внутрішньої напруженості між різними силовими структурами.
«Це може проявитися у посиленні інституційних розломів», сказала вона.
За її словами, один із варіантів передбачає розбіжності між Революційною Гвардією та регулярною армією. Інший сценарій може включати внутрішні суперечки всередині самої Революційної Гвардії.
У такому випадку ці сили можуть опинитися у різних політичних таборах, що створює ризик внутрішнього конфлікту.
Додатковим фактором нестабільності може стати етнічне різноманіття країни. Напередодні війни п’ять курдських організацій об’єдналися для протистояння іранському режиму та виступили проти можливості тимчасового керівництва Реза Пахлаві.
Аналітики зазначають, що у разі падіння нинішнього режиму Іран може зіткнутися з великою кількістю політичних і безпекових викликів.
