Нардепи у Telegram посварились через конкурси на митниці та перезавантаження БЕБ
Цього тижня у парламентських Telegram-каналах розгорілася перепалка між нардепами, яка відкрила глибокий розлом у поглядах на кадрову реформу правоохоронних органів. Привід - підсумки конкурсу на голову Державної митної служби та хвиля критики щодо реального стану справ у Бюро економічної безпеки після його «перезавантаження».
Кожен з учасників дискусії апелював до одних і тих самих фактів, але робив із них кардинально протилежні висновки. Проте ця дискусія несподівано вивела на поверхню значно глибші проблеми, які стосуються довіри до конкурсних процедур, політичного впливу та провалених очікувань від Бюро економічної безпеки.
“Чистий конкурс” чи дискредитація процедури
27 березня 2026 року конкурсна комісія оголосила фіналістів відбору на голову ДМС. Ними стали двоє детективів НАБУ: Руслан Даменцов та Орест Мандзій. На перший погляд - бездоганні кандидатури: антикорупційне відомство, досвід слідчої роботи, незаплямована репутація.
Утім, якщо повернутися до результатів першого туру тестування ще у січні, висновки стають менш однозначними. Зі списку 16 кандидатів, що подолали прохідний поріг, Даменцов набрав 107 балів, тобто мінімально необхідний показник, опинившись практично в самому кінці рейтингу. Мандзій показав трохи кращий результат - 115 балів, але й він посідав місце лише в середині таблиці. Натомість переможці першого туру, Данііл Меньшиков (130 балів), Владислав Суворов і Ілля Ніжніков (по 124 бали) не дійшли до фіналу.
Формально це не порушення: конкурс передбачав багатоетапний відбір, і комісія могла враховувати ширший спектр критеріїв: результати практичних завдань, співбесіди, перевірку доброчесності. Проте сам факт того, що до фіналу вийшли двоє з найнижчими балами початкового тестування, викликає питання.
Після оголошення результатів конкурсу першим про перемогу двох кандидатів із НАБУ заявив Ярослав Железняк.
“Переможці конкурсу Даменцов та Мандзій. Обидва з НАБУ”, - написав він.
На його думку, процедура була легітимною, а результат - наслідком роботи незалежних інституцій: “Коли є незалежний орган, то в ньому виростають незалежні і професійні кандидати”.
Натомість нардеп Данило Гетманцев поставив під сумнів саму якість конкурсу, заявивши, що “обрали не кращих”. Саме це стало тригером публічного конфлікту.
Справжня причина: не митниця, а БЕБ
У цій дискусії риторика Железняка швидко вийшла за межі митниці. У своїх постах він фактично проводить паралель із іншими конкурсами, насамперед - у БЕБ: “Дискредитує ідею конкурсів це коли: ваша комісія на голову БЕБ обирає голову податкової міліції”.
Тобто, на його думку, проблема не в конкретному конкурсі, а в подвійних стандартах: “свої” конкурси - допустимі навіть із сумнівними результатами, “чужі” - одразу оголошуються недійсними.
Нардеп відразу в декількох інтерв'ю відзначив прозорість конкурсу на голову митниці, однак не коментував обгрунтованість фінального результату. Адже це - головний страх реформаторів: конкурси стають не інструментом відбору найкращих, а процедурою легітимізації “достатньо прийнятних”.
У своїх постах Ярослав Железняк прямо звинуватив владу у системному впливі на кадрові процеси та додав власну оцінку: “Ви зламали, спотворили, розвалили… після вас стало гірше”.
У відповідь Данило Гетманцев фактично апелював до якості результату, а не процедури.
Парадокс БЕБ: орган, який лобіювали і який не працює
Ярослав Железняк роками був одним із головних амбасадорів створення та перезавантаження БЕБ. Він сам часто наголошував, що три роки разом з командою боровся за цей орган.
Проте сьогодні його риторика виглядає суперечливою: з одного боку, він критикує конкурси під політичним впливом, з іншого - уникає прямої оцінки низької ефективності БЕБ уже під новим керівництвом.
Це ключовий момент: політична відповідальність за інституцію розмивається, коли її результати не відповідають очікуванням.
Аби відвести увагу від низьких результатів Бюро Ярослав Железняк вирішив нагадати про провали попередників. Зокрема він оприлюднив статистику закриття справ “старими кадрами” напередодні приходу нового керівництва БЕБ.
На що Голова фінансового комітету ВРУ Данило Гетманцев поставив більш незручні запитання - тепер уже до оновленої команди.
“Не зрозуміло тільки чому питання про продаж справ замість їх відновлення в вересні 2025 року піднімається з обуренням у квітні 2026-го? Досі не припинені злочини в мережах "Маркеопт", "Ябко" та близько 20 інших епізодів, спрямованих вже новому БЕБ Комітетом. Регіональний керівний склад БЕБ лишився таким, як був”, - написав він.
Нардеп також спитав у колеги, що зараз заважає показати хоч якісь результати новому ефективному керівництву?
“Може їхній підхід в тому, аби розстрілювати крадіїв? Тоді, вочевидь, треба активніше комунікувати цю стратегію в численних інтерв'ю та презентаціях оновленого керівництва БЕБ”, - додав Данило Гетманцев.
Відповідь Железняка на закиди Гетманцева примітна не лише змістом, але й тим, чого в ній немає.
Нардеп від “Голосу” визнав лише, що за нового керівництва БЕБ “є простір для покращення”, але відразу ж додав: “Давно не чув від бізнесу нарікань, що вимагають гроші. А ось всі інші ваші органи вимагають. І щось не бачу ініціатив їх перезавантажити”.
Це типовий риторичний прийом: перекинути відповідальність на інших. Цікаво, що депутат, який роками був одним із найголовніших популяризаторів самої ідеї перезавантаження Бюро, зараз охоче акцентує на проблемах попередніх кадрів, але обходить стороною питання реальної результативності органу під новим керівництвом.
Іронічний, але влучний штрих у цю дискусію вніс нардеп Максим Бужанський.
“Глава Одесского БЭБ Мунтян, сразу сам уволился, как только приняли новый закон, так испугался аттестации… А, стоп, нет, не уволился, его тут же уволили, как только новый закон заработал... Блин, нет, не уволили, прекрасно он с августа работает, ничего плохого не произошло, всё у него нормально, даже лучше, чем было”, - написав він.
Железняк дав коротку, але красномовну відповідь: «Не турбуйся. Коли не пройде, по старій добрій традиції, відправимо до вас в ДБР. Там такі кадри процвітають в усіх сенсах».
Дотепно - але не надто заспокійливо для тих, хто чекав на реальне очищення лав Бюро економічної безпеки.
Боротьба за контроль та питання лояльності
Щоб зрозуміти, чому нинішня дискусія така гостра, варто згадати передісторію.
Свого часу Ярослав Железняк охарактеризував механізм першого конкурсу на голову БЕБ так: “Конкурс чисто для галочки з ручними всіма членами комісії... Голова податкової міліції Мельник взявся від Єрмака заганяти Кличко справами. Тупими і безперспективними, але це дало можливість Єрмаку призначити Кулебу смотрящим за ларьками. Ось, в знак вдячності, дали команду на "конкурсі" голосувати всім за Мельника”.
З одного боку Ярослав Железняк пише, як виглядали відверто підконтрольні призначення доби Єрмака, де конкурс був лише легалізацією наперед ухваленого рішення. З іншого - мовчазно протиставляє тому минулому нинішні конкурси як щось якісно інше.
Саме тут і криється ключове питання про лояльність: не особисту лояльність до конкретної людини, а системну - до логіки відбору, де переможець визначається зручністю чи доброчесністю, а не компетентністю.
Єрмак обирав “своїх” відкрито та грубо. Нинішні конкурси тонше: процедура дотримана, комісія незалежна, протоколи публічні. Але якщо фіналістами стають двоє з найнижчими балами практичних завдань, а кандидати з кращими результатами залишаються за бортом, то питання про те, хто і чому “зручний”, нікуди не зникає.
Ярослав Железняк роками позиціонував себе як головного адвоката ідеї перезавантаження БЕБ і одним із перших вітав прозорість митного конкурсу. Це не лобізм у брудному розумінні, скоріше ставка на конкретну реформаторську модель, від успіху якої залежить і його власна політична репутація. Саме тому він так болісно реагує на критику з боку Гетманцева: визнати, що новий БЕБ не показує результатів, а реформаторський конкурс дає переможців із мінімальними балами, означало б поставити під сумнів власну багаторічну позицію. До того ж, боротьба за контроль над правоохоронними органами не завершилась, вона просто набула нової, більш витонченої форми.
Криза довіри до конкурсів, провал очікувань та політичний вплив - про що насправді сперечались нардепи
Дискусія між Железняком, Гетманцевим і Бужанським оголила системну проблему: в Україні навчилися організовувати конкурси - із комісіями, міжнародними експертами, публічними трансляціями і протоколами. Та значно складніше виявилося гарантувати, що переможець такого конкурсу буде насамперед найкращим фахівцем, а не просто зручним кандидатом.
Підсумки митного конкурсу демонструють: навіть відкрита й прозора процедура може дати результат, де “найнижчий бал” і “переможець” - це та сама людина. Тоді як ситуація з БЕБ показує, що “перезавантаження” органу не означає автоматичного підвищення його результативності.
Ситуація виглядає парадоксально: реформи, які мали забезпечити новий якісний рівень управління державними інституціями, дедалі частіше викликають питання про те, чи не стала процедура важливішою за результат. І поки відповідь відсутня, подібні конфлікти в парламенті лише множитимуться.
