Навіщо США перекидають на Близький Схід спецпризначенців, морпіхів і десантників
США перекидають у район Перської затоки сили швидкого реагування. У регіоні вже перебуває 31-ша експедиційна група морської піхоти, туди також прямує 11-та група і підрозділи 82-ї повітряно-десантної дивізії.
За даними американського партнера BBC, телеканалу CBS News, у регіон перекинули також Сили спеціального призначення США, зокрема морських котиків і армійських рейнджерів.
На відміну від тих військ, які вже розміщені в регіоні, ці підрозділи призначені для використання під час операцій на землі.
Досі США та Ізраїль утримувалися від масштабних наземних операцій на території Ірану.
Загалом до району Перської затоки прибудуть щонайменше вісім тисяч військових. Йдеться про 2500 морських піхотинців у кожній експедиційній групі та від 3000 до 4000 десантників.
Ці цифри у тексті названі приблизними, оскільки серед морпіхів і десантників є не лише бійці ударних груп, а й підрозділи підтримки та забезпечення, включно з авіаторами. Водночас ці підрахунки не враховують моряків кораблів, на яких групи прибудуть до регіону.
За словами коментаторів, ці сили можуть бути використані за трьома ймовірними сценаріями. Йдеться про деблокаду Ормузької протоки, захоплення острова Харк або вивезення з Ірану збагаченого урану, який може бути використаний у розробці ядерної зброї.
У тексті також зазначається, що, з огляду на приклад операції у Венесуелі, підготовка до десантних рейдів може бути дуже ретельною, а їх проведення майже безпомилковим. Сам факт перекидання сил постійної готовності, за цією оцінкою, вказує на розширення військових можливостей США в регіоні і може свідчити про те, що розвиток конфлікту виходить за межі початкових планів.
Деблокада
Іран заблокував Ормузьку протоку одразу після початку повітряної кампанії союзників наприкінці лютого.
У найвужчому місці ширина протоки становить 50 кілометрів. Вона перебуває в зоні ураження протикорабельних ракет, є вразливою до мінування і атак безекіпажних катерів.
За даними Управління енергетичної інформації США за 2024 рік, через протоку проходить приблизно 20 відсотків світової торгівлі скрапленим природним газом. У першому півріччі 2025 року загальний обсяг постачання нафти через Ормузьку протоку в середньому становив приблизно чверть усього обсягу світової морської торгівлі нафтою.
Судна торговельного флоту, включно із супертанкерами, не можуть пройти через протоку. У тексті зазначено, що причина полягає не лише в небажанні екіпажів ризикувати, а й у рішенні провідних страхових компаній, які вважають ризик проходження через цей водний шлях надто високим.
Через це умови страхування були істотно посилені, а його вартість різко зросла, що зробило проходження економічно невигідним або неприйнятним для багатьох судновласників.
Президент США Дональд Трамп вимагає від Ірану відкрити протоку до 6 квітня і погрожує посиленням бомбардувань, зокрема по енергетичних об’єктах. Якщо Іран не піде на поступки, США, окрім бомбардувань, можуть використати перекинуті сили для деблокади протоки.
Морська фортеця
У тексті зазначено, що блокада спирається на ланцюг островів, розташованих як у самій протоці, так і поблизу її західного входу.
Насамперед йдеться про острови Абу Муса, Великий Томб і Малий Томб. Ці три острови розташовані в західній частині протоки та перекривають вхід до неї з боку Перської затоки.
Вони є предметом територіальної суперечки між Іраном та Об’єднаними Арабськими Еміратами.
На цих островах розміщені аеродром і різні військові об’єкти, зокрема позиції ППО та ракетних комплексів, здатних уражати цілі на суші й на воді.
Найважливішим островом у самій протоці названо Кешм, найбільший острів у Перській затоці. Він простягається вздовж іранського берега більш як на сто кілометрів і, за текстом, є природною морською фортецею, яка контролює протоку.
Поруч із ним розташовані Ларак, Хормуз і Хенгам, які також використовуються для контролю над протокою.
На всіх цих островах розміщені системи спостереження, ракетні позиції, включно з підземними ракетними бункерами, а також укриття для звичайних і безекіпажних катерів.
У тексті зазначено, що для силового розблокування протоки довелося б щонайменше захопити кожен із цих островів. Водночас, якщо Іран розглядав блокаду як оборонну стратегію, то, ймовірно, ці острови готували до оборони.
Головний нафтовий термінал
Другим імовірним сценарієм названо захоплення острова Харк.
У тексті зазначено, що через цей острів проходить 90 відсотків нафтової торгівлі Ірану, яка є основним джерелом доходів чинного режиму.
Позбавлення Тегерана доступу до цього терміналу, як ідеться в матеріалі, послабить доходи від продажу нафти та скоротить можливості фінансування дорогих військових програм, насамперед ракетної та ядерної.
При цьому така ескалація, за текстом, могла б викликати удари у відповідь по важливих об’єктах у затоці, хоча Іран, як вважається, досі уникав атак на багато економічно важливих цілей країн Перської затоки.
Крім того, руйнування інфраструктури Харка, як зазначає автор, може зашкодити розвитку країни з дружнім до США урядом, якщо такий прийде до влади. Тому захоплення острова американськими військовими в матеріалі назване логічним варіантом, оскільки це позбавило б Тегеран доступу до нафтового експорту і водночас не перешкодило б його відновленню у зручний для США момент.
США вже завдали кількох ударів по острову, але, як вказано в тексті, їхніми цілями були лише військові об’єкти. Серед них був аеродром, захоплення якого у разі десантної операції названо важливою метою, оскільки після відновлення він дав би змогу перекидати додаткові сили повітрям.
Острови
У матеріалі зазначено, що захоплення невеликих островів поблизу великого узбережжя зазвичай має сенс насамперед тоді, коли планується подальша висадка на материк.
Острови можуть прикривати узбережжя, забезпечуючи протиповітряну оборону та підтримку оборонних позицій, тому їх захоплення перед масштабною висадкою назване логічною тактикою.
Водночас без подальшого просування війська на островах можуть стати зручними цілями для обстрілів із суходолу. У тексті наголошується, що невеликий острів не може маневрувати, як корабель.
Також зазначається, що якщо острів перебуває в зоні дії ствольної артилерії, це стає ще небезпечніше, оскільки артилерійські снаряди складніше перехоплювати, ніж ракети.
Саме тому, як ідеться в тексті, висадка на острови повинна передбачати подальші дії на материку. Але для цього, за оцінкою автора, у американців явно недостатньо сил.
Захоплення урану
Окремо в матеріалі розглядається сценарій вивезення з Ірану запасів збагаченого урану, які зберігаються на підприємствах в Ісфахані та Натанзі. Ці об’єкти зазнали ударів під час літньої 12-денної війни.
Раніше ізраїльський 12 канал повідомляв, що в обмін на скасування санкцій Вашингтон вимагає від Тегерана, серед іншого, знищення ядерного потенціалу, включно з трьома ключовими об’єктами в Натанзі, Ісфахані та Фордо, а також передачі збагаченого урану МАГАТЕ.
Газета The Wall Street Journal із посиланням на американських посадовців писала, що Дональд Трамп розглядає можливість військової операції з вивезення урану. За даними видання, цей складний рейд, імовірно, потребуватиме присутності американських військ на території країни протягом кількох днів або довше.
За інформацією газети, до червневої операції Іран, як вважалося, мав понад 400 кілограмів високозбагаченого урану з рівнем збагачення 60 відсотків і майже 200 кілограмів матеріалу з рівнем 20 відсотків, який легко переробляється в уран збройової якості з рівнем 90 відсотків.
Де саме цей уран перебуває і в якому він стані, за відкритими джерелами визначити складно.
Ізраїльський військовий експерт Давид Гендельман раніше писав, що це досить складна й масштабна операція. У тексті наведено його слова про те, що за наявності належної охорони місць зберігання урану потрібні удари з повною ліквідацією ППО й охорони, польовий аеродром, потужне постійне повітряне прикриття, власна ППО, наземна охорона, інженерна техніка та спецназ, який діятиме безпосередньо на місці зберігання.
Водночас експерт зазначав, що радіаційної небезпеки для людей ці матеріали не становлять, оскільки уран зберігається не у чистому вигляді, а у вигляді сполуки гексафториду.
За його словами, гексафторид урану є дуже токсичним і хімічно активним, тому для роботи з ним потрібні засоби хімічного захисту та обережне поводження з контейнерами, однак радіаційної небезпеки практично немає, оскільки навіть збагачений уран є дуже слабо радіоактивним.
