ППО Ірану не допомогли ні російські ні китайськи комплекси

Нещодавні далекобійні удари США та Ізраїлю по Ірану продемонстрували обмежені можливості іранської системи протиповітряної оборони. За попередніми оцінками військових експертів, мережа, яка складається з російських, китайських та іранських систем, виявилася малоефективною проти інтенсивного електронного придушення та високоточних ударів. Про це повідомляє The Public з посиланням на Storm Media.

Іран протягом багатьох років формував власну систему протиповітряної оборони шляхом закупівлі іноземного озброєння та копіювання технологій. Основу далекобійного захисту становить російський комплекс С-300PMU-2, який призначений для протидії сучасним повітряним атакам. Для ближнього захисту критично важливих об’єктів використовуються зенітні ракетні комплекси Тор.

У конфлікті, що триває з червня 2025 року, ізраїльські сили застосували тактику точкових ударів по радарних системах. За даними експертів, першими цілями стали радари управління вогнем і командні машини комплексів С-300. Після їх знищення зенітні ракети втратили ефективність.

Щоб компенсувати втрати російських систем, Іран нещодавно імпортував китайські комплекси протиповітряної оборони великої дальності HQ-9B. У технічних характеристиках ці системи мають високі показники, однак під час бойового застосування виявилися проблеми з інтеграцією каналів передачі даних між китайськими, російськими та іранськими компонентами.

За оцінками експертів, така комбінована структура створила прогалини у зоні контролю. Це дало можливість винищувачам F-35, які використовували сили США та Ізраїлю, проникати через оборону.

Іран також має власні розробки. До них належить система Bavar-373 та далекобійний радар Gadir з заявленою дальністю виявлення до 1100 кілометрів. Однак у реальних умовах ці системи показали нестабільну роботу під час електронного придушення.

Аналіз міжнародних медіа вказує, що система протиповітряної оборони Ірану не має єдиної платформи командування на рівні театру бойових дій. Передача даних між російськими, китайськими та іранськими системами відбувається із затримками, що у бойових умовах може мати вирішальне значення.

Окрім технічних факторів, важливу роль могла відіграти розвідувальна складова. За повідомленнями іноземних медіа, ізраїльська розвідка Моссад могла створити мережу агентів на території Ірану.

У цих повідомленнях також зазначається, що під час операції могли використовуватися невеликі безпілотники, які були доставлені всередину країни та застосовані для атак на енергетичні системи і канали зв’язку позицій протиповітряної оборони. Це могло призвести до паралічу частини об’єктів ще до початку авіаударів.

Експерти зазначають, що невдала робота системи протиповітряної оборони поставила під сумнів ефективність поєднання озброєнь різного походження у єдиній мережі.