Прем’єрка Данії публічно закликала Трампа припинити погрози щодо Гренландії
Про це повідомляє Reuters. Офіційну позицію Швеції також оприлюднив уряд цієї країни.
Фредеріксен заявила, що США повинні припинити погрози та розмови про можливе встановлення контролю над Гренландією. Вона наголосила, що Гренландія не продається, а будь-які рішення щодо її майбутнього мають ухвалюватися не у Вашингтоні, а в межах Королівства Данія та самої Гренландії.
На цьому тлі Швеція стала на бік Данії. Міністерка закордонних справ Марія Мальмер Стенергард під час зустрічі з главою МЗС Данії Ларсом Льокке Расмуссеном заявила про цілковиту підтримку Данії та Гренландії. У шведському уряді окремо підкреслили, що кордони не можуть змінюватися під політичним тиском, а питання майбутнього острова мають вирішуватися відповідно до міжнародного права.
Чому Швеція підтримує Данію
Для Стокгольма така позиція є не лише жестом солідарності, а й продовженням уже сталої лінії у відносинах із Копенгагеном. На урядовому рівні Швеція описує відносини з Данією як “тісні та добрі”, а сама Данія залишається одним із найближчих партнерів Швеції в ЄС, НАТО, ООН і північній співпраці. Саме тому шведська влада зацікавлена у тому, щоб знизити напруження і не допустити, аби питання Арктики перетворилося на нову кризу між союзниками.
Окрему роль у цьому відіграє NORDEFCO – формат оборонної співпраці Данії, Ісландії, Норвегії, Фінляндії та Швеції. Його мета полягає в тому, щоб посилювати обороноздатність країн Півночі, шукати спільні рішення і створювати ефект синергії. Для регіону, де Гренландія має стратегічне значення, сценарій тиску одного союзника по НАТО на іншого означає додаткову невизначеність. Саме тому країни Півночі роблять ставку на координацію, стримування і Vision 2030, а не на перегляд статусу територій через політичний тиск.
Статус самої Гренландії теж є принциповим у цій історії. Острів має самоврядування, але входить до складу Королівства Данія. Акт про самоврядування 2009 року закріплює право Гренландії на самовизначення і описує механізм, у межах якого питання незалежності може розглядатися в разі рішення самої Гренландії. Саме на це і спирається позиція Копенгагена та Стокгольма: зовнішній тиск не може підміняти волю самого острова.
Шведсько-данські відносини мають складну історію, але нині вони давно вийшли за межі старого суперництва. Після Кальмарської унії 1397–1523 років, воєн XVII століття, Роскілльського миру 1658 року і Копенгагенського договору 1660 року дві країни поступово перейшли від ворожнечі до інституційної співпраці. У XX столітті цей процес закріпили Північна рада, створена 1952 року, а також подальша інтеграція, зокрема відкриття Ересуннського мосту у 2000 році. Тому нинішня підтримка Данії з боку Швеції виглядає не ситуативною реакцією, а продовженням уже сформованого партнерства.
Нагадаємо, Копенгаген планує активізувати оборонну діяльність на острові та збільшити участь НАТО в Арктиці на тлі заяв Дональда Трампа.
