Путін втрачає контроль над Росією
У Росії з’являється нова тенденція у висловлюваннях представників влади, регіональних керівників і бізнесу. Вони перестають використовувати форму “ми”, описуючи дії держави, і дедалі частіше говорять про “його” рішення, маючи на увазі Володимира Путіна, пише Economist.
Ще рік тому події, пов’язані з війною проти України, сприймалися як спільні. Нині ці процеси дедалі частіше характеризують як особисту ініціативу президента. Рішення називають “дивними”, а майбутнє розглядають як таке, що може розгортатися незалежно від нього.
Ця зміна не означає відкритого спротиву. Система зберігає контроль і спирається на страх, інерцію та репресії. Водночас вона втратила здатність формувати бачення майбутнього. Раніше влада пропонувала певні орієнтири, зокрема ідеї відновлення державності або модернізації, однак нині подібні проєкти відсутні.
Війна проти України, яку розпочали для збереження системи, призвела до зворотного ефекту. Частина суспільства починає уявляти майбутнє без Путіна. Це пов’язують із кількома чинниками.
Серед них зростання вартості війни. Конфлікт, який спочатку подавався як обмежена операція, з часом набув значних масштабів. Це супроводжується інфляцією, підвищенням податків, занепадом інфраструктури та посиленням цензури. При цьому суспільству не пропонують чіткої мети.
Ще одним фактором є зростання потреби в правилах серед еліт. Після повернення капіталів до Росії конфлікти доводиться вирішувати всередині країни без розвинених інституцій. За останні роки активи на значні суми були вилучені у бізнесу, що посилило напруження.
Також змінилася міжнародна ситуація. Війна вплинула на глобальні процеси, але водночас послабила позиції Росії. Втрачені переваги, які раніше дозволяли використовувати міжнародні інструменти, зокрема енергетичні ресурси та політичні важелі.
Окремо зазначається криза ідентичності. Росія більше не має чіткої зовнішньої моделі, з якою могла б себе порівнювати. Це ускладнює формування внутрішнього бачення розвитку.
Ще один чинник пов’язаний із посиленням ідеологічного контролю без відповідної компенсації для суспільства. Раніше держава пропонувала певний рівень стабільності та добробуту в обмін на політичну лояльність. Нині цей баланс порушений.
У результаті формується ситуація, коли кожне наступне рішення погіршує становище системи. Вона може існувати доти, доки зберігається влада, однак будь-які спроби її зміцнення лише посилюють внутрішні проблеми.
