Шедевр Пікассо за мільярди опинився під загрозою у воєнному Тегерані
Про це йдеться в матеріалі Bloomberg.
Одна з ключових робіт Пабло Пікассо - “Художник і його модель” 1927 року - вже багато років належить Ірану і зберігається в Тегеранському музеї сучасного мистецтва. Це полотно вважають однією з найважливіших робіт художника, яку при цьому майже неможливо побачити наживо.
Сьогодні увага до картини посилилася ще й через ситуацію навколо самого Тегерана. Місто, де зберігається шедевр, опинилося під загрозою ударів, а разом із ним - і одна з найцінніших частин іранської музейної колекції.
Мистецтвознавці називають “Художника і його модель” однією з вершин творчості Пікассо і фактично центральною роботою його сюрреалістичного періоду. Саме це полотно вважають важливою ланкою в еволюції художника до “Герніки” - його найвідомішої антивоєнної картини.
До Ірану робота потрапила під час нафтового буму після ембарго ОПЕК 1973 року. На тлі різкого зростання нафтових доходів дружина шаха Ірану Фарах Пехлеві почала активно формувати колекцію для майбутнього Тегеранського музею сучасного мистецтва. Вона прагнула зробити Іран культурним авангардом і скуповувала найцінніші західні твори.
“Художника і його модель” придбали у 1977 році в швейцарського артдилера Ернста Бейелера. У той час на цю роботу претендували і великі західні музеї, однак саме Іран зміг її купити.
Усю колекцію, сформовану для музею в 1975 - 1977 роках, оцінили приблизно у 25 - 30 млн доларів, отриманих із нафтових доходів. Уже до 2018 року вартість цієї збірки оцінювали у 3 млрд доларів, а тепер вона, ймовірно, коштує ще більше.
Після революції 1979 року Іран припинив купувати мистецтво для музею. Під час революційних подій частина експонатів постраждала: куля пробила скульптуру Генрі Мура, а портрет Фарах Пехлеві роботи Енді Воргола порізали ножем. Водночас більшість колекції нова влада зберегла у підземних сховищах музею.
Час від часу окремі роботи з цієї збірки все ж залишали Іран для виставок. У 2010 році “Художника і його модель” показали у швейцарському Kunsthaus Zürich. Тоді полотно вперше за 78 років стало доступним широкій публіці.
Після тієї виставки інтерес до картини лише зріс. У мистецькому середовищі заговорили, що без іранських нафтових грошей ця робота, ймовірно, опинилася б у нью-йоркському MoMA поруч із “Авіньйонськими дівчатами” і мала б зовсім інше місце в західному каноні Пікассо.
Попри те, що на полотні зображено оголену жінку, іранський теократичний режим дозволяв експонувати картину в музеї. У 2025 році вона стала центральною частиною виставки “Пікассо в Тегерані”, яку за 15 днів відвідали 55 тис. людей.
Таким чином, одна з найцінніших робіт Пікассо сьогодні залишається не лише музейним скарбом Ірану, а й твором, чия доля напряму залежить від безпеки міста, в якому вона зберігається.
Нагадаємо, Картину Пікассо, яка "зникла" в Іспанії по дорозі на виставку, знайшли
