Шість причин, через які США та Іран опинилися на межі війни
За оцінкою видання Axios, однією з ключових причин залишається тривала суперечка навколо ядерної програми Ірану. Протягом останніх місяців між сторонами періодично відбувалися переговори щодо нової угоди. Попередні адміністрації США заявляли про намір не допустити отримання Іраном ядерної зброї. У 2015 році Барак Обама уклав відповідну угоду, однак Дональд Трамп під час першого терміну відмовився від неї та перейшов до політики максимального тиску. Джо Байден не зміг укласти нову домовленість.
Після повернення до Білого дому Дональд Трамп знову заявив про бажання досягти угоди. У червні, після завершення 60 денного терміну, відведеного Ірану для укладення нової угоди, Ізраїль завдав ударів по Ірану. Через кілька днів США приєдналися до операції та атакували підземні ядерні об’єкти. Згодом Трамп повернувся до дипломатичного тиску. Водночас він і його союзники неодноразово натякали на можливість зміни режиму в Тегерані.
Іншим чинником стали жорсткі дії іранської влади проти протестувальників у січні. За даними різних повідомлень, загинули тисячі людей. Трамп тоді заявляв про готовність завдати удару у разі вбивств протестувальників. Після цього США посилили військову присутність у регіоні, зокрема направили військові кораблі та винищувачі до Перської затоки.
Axios також звертає увагу на розгортання двох американських авіаносців у регіоні. Видання зазначає, що такий крок створює очікування можливого застосування сили, якщо угоди досягти не вдасться.
Суттєвим фактором називають позицію Ізраїлю. Уряд країни готується до можливого конфлікту та виступає за широку операцію, яка виходитиме за межі точкових ударів. Ізраїльські та американські посадовці, за даними Axios, очікують масштабнішої кампанії, ніж та, що відбулася у червні минулого року. Розглядаються сценарії ударів не лише по ядерній і ракетній програмі, а й по цілях, пов’язаних із режимом.
Окремо згадується ситуація на нафтовому ринку. За оцінкою видання, нині ринок добре забезпечений, ціни залишаються відносно низькими, а зростання попиту помірне. Водночас у разі ударів ціни можуть зрости, особливо з огляду на значення Ормузької протоки, через яку проходить близько п’ятої частини світової торгівлі нафтою.
Ще одним чинником є сприйняття ослаблення іранського режиму після масштабних протестів та ударів Ізраїлю і США торік. Водночас зазначається, що конфлікт може мати екзистенційний характер для іранської влади, що підвищує ризик ескалації.
Попри перелічені фактори, видання підкреслює, що зберігається ймовірність дипломатичного врегулювання.
