Верховний Суд змінив підхід до звільнення військових через догляд за рідними
Про це йдеться в аналізі постанови Верховного Суду у справі № 520/14746/25.
Верховний Суд сформував новий підхід до спорів про звільнення військовослужбовців зі служби за сімейними обставинами.
Йдеться про випадки, коли військовий має доглядати за родичем з інвалідністю, а командування відмовляє через формальну наявність інших членів сім’ї першого або другого ступеня споріднення.
У постанові від 29 квітня 2026 року у справі № 520/14746/25 суд фактично відійшов від суто формального підходу. Верховний Суд наголосив, що значення має не лише юридична наявність родича в документах, а його реальна здатність забезпечувати догляд.
Що сталося у справі
Позивач – військовослужбовець ЗСУ – подав рапорт про звільнення на підставі абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу”.
Підставою стала необхідність постійного догляду за матір’ю, яка має інвалідність I групи та, згідно з висновком лікарсько-консультативної комісії, потребує сторонньої допомоги.
Військова частина відмовила у звільненні. Своє рішення вона пояснила тим, що у жінки є онука – донька військовослужбовця.
Оскільки онука є родичкою другого ступеня споріднення і сама не потребує догляду, командування дійшло висновку, що саме вона може забезпечити необхідну опіку над бабусею.
Цю позицію підтримали суди першої та апеляційної інстанцій. Вони зазначили, що закон не вимагає обов’язкового спільного проживання доглядача з особою, яка потребує допомоги.
Також суди вказали, що наявність у онуки власних дітей та чоловіка-військовослужбовця не є достатньою підставою, щоб вважати догляд за бабусею неможливим.
Як Верховний Суд оцінив справу
Під час перегляду справи Верховний Суд застосував комплексний підхід до тлумачення норм права.
Позивач наполягав, що онука не може вважатися членом сім’ї у розумінні Сімейного кодексу України, бо не проживає разом із бабусею.
Втім Верховний Суд зазначив, що поняття “член сім’ї” не має універсального визначення у законодавстві.
У Житловому кодексі України воно пов’язується зі спільним побутом і проживанням. Водночас у Податковому кодексі України та антикорупційному законодавстві – переважно зі ступенем споріднення.
Також Верховний Суд звернув увагу, що у Законі України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” коло членів сімей загиблих ветеранів визначається окремо і включає, зокрема, батьків, дітей у передбачених законом випадках та утриманців загиблого.
З огляду на це суд дійшов висновку, що для цілей звільнення з військової служби поняття “члени сім’ї першого чи другого ступеня споріднення” треба тлумачити ширше – виходячи з факту родинного зв’язку, а не лише спільного проживання.
Реальна можливість догляду
Ключовим у рішенні стало розмежування двох понять: юридичної наявності родича і реальної можливості здійснювати догляд.
Юридична наявність означає, що особа формально існує в документах або реєстрах.
Реальна можливість догляду – це фактична здатність забезпечувати потреби людини, яка потребує сторонньої допомоги.
Верховний Суд підкреслив, що вимога про відсутність інших членів сім’ї не зводиться лише до їхньої фізичної відсутності.
До таких випадків можуть належати й ситуації, коли родичі об’єктивно не можуть доглядати за людиною. Наприклад, через перебування у полоні, ув’язненні або проходження військової служби.
Чому акт сімейного стану мав значення
Окремо Верховний Суд звернув увагу на доказову базу.
Суди попередніх інстанцій фактично проігнорували акт перевірки сімейного стану військовослужбовця, затверджений керівником територіального центру комплектування.
У цьому акті було зазначено, що саме позивач є єдиною особою, яка може здійснювати необхідний догляд за матір’ю.
Ігнорування такого доказу Верховний Суд визнав істотним процесуальним порушенням.
Що це означає для військових
Верховний Суд також послався на свої попередні постанови від 27 лютого 2025 року у справі № 380/16966/24 та від 7 травня 2025 року у справі № 420/30227/24.
Суд сформував висновок щодо звільнення з військової служби для постійного догляду за батьками з інвалідністю I або II групи.
Для звільнення достатньо або повної відсутності інших родичів першого та другого ступенів споріднення, або підтвердження, що такі родичі самі потребують догляду за висновком МСЕК чи ЛКК.
Водночас під відсутністю членів сім’ї Верховний Суд запропонував розуміти і їхню фактичну неможливість здійснювати догляд.
Це означає, що суди та органи військового управління мають перевіряти реальний стан речей, а не обмежуватися формальною наявністю родича.
Зокрема, потрібно з’ясовувати, де проживає потенційний доглядач, чи має він фізичну та матеріальну можливість доглядати за хворою людиною, чи є в нього малолітні діти, яка його робота, стан здоров’я та сімейні обставини.
Також належну оцінку мають отримувати акти обстеження матеріально-побутових умов, які підтверджують факт одинокого проживання особи з інвалідністю.
Отже, формальна наявність родича більше не має автоматично блокувати право військовослужбовця на звільнення, якщо цей родич об’єктивно не може забезпечити догляд.
Як повідомляв ThePublic, голова ГО “Українське об’єднання Мрія” і керівник Громадської антикорупційної ради при Міноборони Юрій Гудименко заявив, що для демобілізації в Силах оборони Україні потрібно або активніше роботизувати армію, або знаходити більше людей для служби.
Читайте нас в Telegram
