Верховний Суд пояснив, коли військових карають без розслідування
“Судово-юридична газета” оприлюднила огляд рішень Верховного Суду, які стосуються дисциплінарної відповідальності у війську, службових розслідувань і процесуальних строків під час оскарження наказів командування.
Один із ключових висновків Верховного Суду стосується того, що службове розслідування не є обов’язковою умовою для звільнення військовослужбовця з посади, зарахування в розпорядження та припинення виплат грошового забезпечення, якщо йдеться про очевидне і документально підтверджене порушення.
Такий висновок Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зробив 13 червня 2024 року у справі № 420/9472/23. Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій, які відмовили у позові військовослужбовиці про визнання незаконними наказів про звільнення з посади, зарахування в розпорядження та припинення виплат грошового забезпечення за період із 7 травня по 10 серпня 2022 року.
Позивачка стверджувала, що під час тимчасової окупації Херсона сумлінно продовжувала виконувати військові обов’язки, однак з травня 2022 року їй припинили виплати. Вона оскаржувала накази командира військової частини, підставою для яких стало порушення підпункту 14 пункту 116 Положення про проходження військової служби у ЗСУ, а саме тривала відсутність за місцем дислокації понад 10 діб без поважних причин.
Верховний Суд підтвердив правомірність дій командування. Суд зазначив, що призначення службового розслідування в такій ситуації є дискреційним повноваженням командира, а не обов’язковою передумовою для дисциплінарного рішення. Якщо порушення є очевидним і не потребує додаткового з’ясування, окреме розслідування не є необхідним.
У цій справі суд встановив, що позивачка понад 10 діб була відсутня за новим місцем дислокації військової частини на підконтрольній Україні території. Саме тому Верховний Суд визнав законними звільнення з посади, зарахування в розпорядження та припинення виплати грошового забезпечення.
Водночас суд окремо розмежував дисциплінарну і кримінальну відповідальність. В огляді наголошується, що для дисциплінарної відповідальності за наявності очевидних і документально підтверджених порушень командування не зобов’язане призначати службове розслідування. Але для призупинення військової служби через СЗЧ або дезертирство одного лише факту відсутності недостатньо, оскільки наявність або відсутність ознак кримінального правопорушення має бути встановлена під час службового розслідування.
Ще один висновок Верховного Суду стосується правової природи висновку службового розслідування. У справі № 813/2250/17, яку КАС ВС розглянув 31 березня 2021 року, військовослужбовець оскаржував два дисциплінарні стягнення – попередження про неповну службову відповідність та догану. Він стверджував, що службове розслідування проводили неуповноважені особи з грубими порушеннями, а його висновки були неповними та упередженими.
Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили позов. Верховний Суд залишив без задоволення касаційну скаргу прикордонного загону та наголосив: висновок службового розслідування сам по собі не є рішенням суб’єкта владних повноважень, яке породжує безпосередні правові наслідки для особи.
Суд зазначив, що такий висновок є службовим документом, який фіксує факт проведення розслідування, містить доказову інформацію та узагальнено описує виявлені порушення. Саме по собі службове розслідування не тягне дисциплінарних наслідків. Юридичні наслідки породжує наказ про стягнення, і саме він підлягає оскарженню в суді.
Окремо Верховний Суд підкреслив, що для притягнення до відповідальності необхідно довести сам факт порушення, вину військовослужбовця, ступінь вини, а також причини та умови, що сприяли правопорушенню.
Ще одна правова позиція стосується пояснень військовослужбовця під час службового розслідування. У справі № 815/1062/17 від 5 липня 2021 року Верховний Суд дійшов висновку, що пояснення особи, щодо якої проводиться службове розслідування, є обов’язковим елементом об’єктивного з’ясування обставин, а їх ігнорування або неналежна оцінка може зробити дисциплінарне стягнення незаконним.
У цій справі військовослужбовець оскаржував наказ командира частини про накладення дисциплінарного стягнення за неналежне виконання службових обов’язків. Він заявляв, що службове розслідування провели з істотними порушеннями, зокрема без належного врахування його пояснень. Суди першої та апеляційної інстанцій частково задовольнили позов, а Верховний Суд залишив ці рішення без змін.
Суд звернув увагу, що відповідно до Інструкції про порядок проведення службового розслідування у ЗСУ військовослужбовець має гарантоване право на усні і письмові пояснення, а також на подання заяв і документів. Особи, які проводять розслідування, зобов’язані належно оцінити такі пояснення, а в разі їх відхилення – вказати мотиви у відповідному акті перевірки.
Якщо ж командир лише констатує факт невиконання плану, але не дає оцінки поясненням військовослужбовця і не встановлює причинно-наслідковий зв’язок, дисциплінарне стягнення може бути визнане необґрунтованим.
Окремий блок рішень стосується відповідальності командира за дії підлеглих. У справі № 420/15045/21 від 13 липня 2023 року КАС ВС підтвердив законність накладення на командира військової частини дисциплінарного стягнення за неналежне виховання підлеглих, які вчинили дії з ознаками кримінального правопорушення.
Позивач, як командир підрозділу, оскаржував наказ про дисциплінарне стягнення за порушення статей 4 та 59 Дисциплінарного статуту ЗСУ. Він стверджував, що не міг стримати підлеглих від порушення, бо не перебував поруч у момент його вчинення, а також посилався на те, що трохи більше трьох місяців на посаді було недостатньо для повноцінного виховного впливу.
Суд першої інстанції позов задовольнив, апеляційний суд це рішення скасував і відмовив у позові. Верховний Суд залишив рішення апеляційного суду без змін.
Суд зазначив, що стаття 58 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та стаття 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ покладають на командира персональну відповідальність перед державою за виховання підпорядкованих військовослужбовців і дотримання ними військової дисципліни. Відповідальність командира за дії підлеглих, як вказав Верховний Суд, може виражатися, зокрема, у дисциплінарній відповідальності за правопорушення, вчинені підлеглими.
Аргумент про короткий строк перебування на посаді Верховний Суд відхилив. У рішенні наголошується, що відповідальність командира є постійною і не залежить від тривалості виконання обов’язків.
Ще одна важлива позиція стосується строків звернення до суду. У справі № 320/1855/21 від 16 грудня 2021 року КАС ВС дійшов висновку, що подання скарг до командира частини, старших начальників, командувача військ, Командувача Сухопутних військ ЗСУ, Генерального штабу або правоохоронних органів не є досудовим врегулюванням адміністративного спору в розумінні частини 4 статті 122 КАС України.
У цій справі військовослужбовець оскаржував наказ про результати службового розслідування щодо розукомплектування батальйону – в частині покладення на нього матеріальних збитків і притягнення до повної матеріальної відповідальності. Суди першої та апеляційної інстанцій залишили позов без розгляду через пропуск строків звернення до суду та відсутність підстав для їх поновлення.
Позивач у касаційній скарзі наполягав, що строк позову становить шість місяців, оскільки він намагався врегулювати спір у досудовому порядку, звертаючись до командира частини, старших начальників, командувача військ, Командувача Сухопутних військ ЗСУ, Генерального штабу ЗСУ та неодноразово подаючи скарги й запити.
Верховний Суд із таким підходом не погодився. Суд вказав, що право на звернення зі скаргами за Дисциплінарним статутом ЗСУ та досудове врегулювання адміністративного спору – це різні за метою, правовою природою і наслідками механізми, які не можна ототожнювати.
У результаті суд дійшов висновку, що звернення зі скаргами до командування чи Генерального штабу не зупиняє і не поновлює шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду. Якщо досудового врегулювання не було, цей строк обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Нагадаємо, Київський ТЦК спростував інформацію про посилення мобілізації
