ВМС США залишилися без своєї найпотужнішої підводної зброї - човнів Seawolf
Після завершення холодної війни програму підводних човнів класу Seawolf було скорочено, хоча ці кораблі вважалися перспективними та добре озброєними. Замість запланованих 29 одиниць побудували лише три.
Рішення про обмеження програми пов’язують із короткостроковим підходом до оцінки глобальних загроз. Попри зниження напруження після розпаду Радянського Союзу, США й надалі потребували значного флоту ударних підводних човнів для стримування та збереження переваги під водою.
Командування ВМС США неодноразово зазначало, що попит на підводні човни перевищує їхню наявність. Це підвищує ризики для надводних кораблів і сил, розміщених у передових районах, зокрема в Тихоокеанському регіоні.
Росія традиційно не мала потужного надводного флоту, однак її підводні сили залишаються небезпечними для США, НАТО та Заходу загалом.
Підводні човни Seawolf вирізнялися високими характеристиками. Вони були побудовані зі сталі HY-100, що дозволяє працювати на значних глибинах, і могли нести до 50 крилатих ракет Tomahawk.
Згортання цієї програми частково пояснює нинішній дефіцит підводних човнів у ВМС США. Це також стало одним із чинників активного будівництва модернізованих підводних човнів класу Virginia.
У підводних човнах Virginia Block V передбачено додатковий модуль довжиною 80 футів, що дозволяє розміщувати до 28 додаткових ракет Tomahawk. Загальна кількість озброєння зростає з 12 до 40 ракет.
Посилення вогневої потужності стало важливим чинником у сучасних умовах, особливо з огляду на загрози від великих держав.
Підводні човни Seawolf також були розраховані на дії на мілководді та підтримку спеціальних операцій. Подібні можливості передбачені і в човнах класу Virginia, зокрема завдяки спеціальним системам для висадки підрозділів спеціального призначення.
