Війна в Ірані: жорстка риторика та власні побоювання Трампа
Страхи Трампа
Під час війни з Іраном президент США Дональд Трамп, за даними співрозмовників The Wall Street Journal, дедалі гостріше реагував на ризики, пов’язані з конфліктом. У Страсну п’ятницю, після того як він дізнався, що над Іраном збили американський літак і двоє військових зникли, Трамп кілька годин кричав на своїх помічників.
У цей момент його особливо турбували небажання європейців допомагати, середня ціна бензину на рівні 4,09 долара за галон і спогади про іранську кризу із заручниками 1979 року, яка вважається одним із найгучніших зовнішньополітичних провалів американського президентства.
Ще у березні Трамп згадував Джіммі Картера і невдалу операцію з порятунку заручників, заявляючи, що це коштувало йому виборів.
Президент вимагав негайно витягти зниклих військових, але США не мали наземної присутності в Ірані з часу повалення уряду, після якого і сталася криза із заручниками. Помічники навмисно не допускали Трампа до кімнати, де надходили оновлення щохвилини, вважаючи, що його нетерплячість лише завадить.
Одного з військових вдалося знайти швидко. Лише пізно в суботу Трамп отримав повідомлення про порятунок другого. Після цього, близько другої ночі, він пішов спати.
Погрози та різкі заяви
Вже через кілька годин Трамп повернувся до жорсткої риторики і зранку у Великдень опублікував у соцмережах заклик відкрити Ормузьку протоку, використавши нецензурну лексику та додавши ісламську молитву.
Президент, який любить драму, переніс у війну свій максималістський стиль і коливався між войовничими та примирливими підходами. За лаштунками він намагався зрозуміти, наскільки сильно все може вийти з-під контролю.
Попри це, інколи Трамп втрачав фокус і перемикався на деталі будівництва бальної зали у Білому домі чи збір коштів на проміжні вибори. За словами джерел, він говорив радникам, що хоче обговорювати й інші теми.
Побоювання щодо втрат серед американців
Трамп боявся віддавати накази, які могли призвести до загибелі або поранення американських військових. Саме тому він опирався ідеї відправити солдатів на острів Харг, звідки здійснюється 90 відсотків експорту іранської нафти.
Йому доповідали, що операція буде успішною і дозволить США отримати доступ до протоки, але Трамп побоювався неприйнятно високих втрат. За словами джерел, він казав, що американські військові там стануть легкою мішенню.
Водночас президент робив ризиковані заяви без консультацій із командою національної безпеки. Зокрема, йдеться про його допис із погрозами знищити іранську цивілізацію. За словами представників адміністрації, Трамп вважав, що образ нестабільного лідера може змусити Іран сісти за стіл переговорів.
У якийсь момент він навіть розмірковував про те, що мав би нагородити самого себе Медаллю за відвагу.
Війна, якої Трамп не хотів
Трамп ішов на вибори з обіцянкою закінчити зовнішні війни, але вирішив спробувати за допомогою американської авіації та флоту розв’язати проблему, з якою не впоралися семеро його попередників.
Після запровадження перемир’я залишається незрозумілим, чи вдасться його втримати. Ормузька протока вже кілька тижнів закрита, а в Ірані владу перебрали нові радикальні керівники. Усе це може затягнути конфлікт, хоча Трамп неодноразово заявляв, що операція триватиме лише шість тижнів. Цей термін уже минув від початку війни 28 лютого.
У Білому домі при цьому вважають, що найближчими днями можуть з’явитися ознаки прориву на переговорах. Розглядаються нові контакти в Пакистані.
Імпульсивний стиль і відсутність плану
Імпульсивний стиль Трампа ще ніколи не перевірявся в умовах тривалого воєнного конфлікту. На відміну від операції у Венесуелі, яку в адміністрації вважали успішною, цього разу він зіткнувся з противником, який не поспішає поступатися.
Аналітикиня Американського інституту підприємництва, Корі Шейк заявила, що нинішня ситуація демонструє військові успіхи, які не перетворюються на перемогу, і пов’язала це з браком уваги до деталей та планування з боку президента.
Реакція на великодній допис
Після великоднього допису Трампа помічники отримували дзвінки від сенаторів-республіканців і християнських лідерів, які питали, чому він написав «Хвала Аллаху» у великодній ранок і навіщо використав нецензурне слово.
За словами джерел, Трамп пізніше пояснив, що сам придумав ідею з Аллахом, бо хотів здатися максимально нестабільним і образливим, вважаючи, що це допоможе змусити Іран до переговорів. При цьому він сам цікавився у радників, як суспільство сприймає його слова.
У вівторок після Великодня він опублікував найдраматичніший ультиматум свого президентства, заявивши, що якщо Іран не погодиться на угоду за 12 годин, загине ціла цивілізація.
Адміністрація пояснювала це спробою пришвидшити переговори. Менш ніж за півтори години до дедлайну Трамп оголосив про крихке двотижневе перемир’я.
Речниця Білого дому Керолайн Левітт заявила, що президент виконав свою обіцянку не дозволити іранському режиму створити ядерну зброю і залишався лідером, якого потребує країна.
«Кров і пісок»
Як Трамп вимірює успіх
За словами співрозмовників, Трамп уважно стежить за війною і оцінює її успіх за кількістю знищених іранських цілей.
Вони також розповідають, що Трамп був вражений масштабом вибухів в Ірані і що щодня дивився ролики з ударів, які йому показували. Він говорив помічникам, наскільки потужними виглядають дії американських військових.
Вплив війни на нафтовий ринок і політику
З початком війни, коли перекриття Ормузької протоки загрожувало близько 20 відсоткам світових поставок нафти, енергетичні компанії почали нервувати. У середині березня міністр енергетики Кріс Райт під час засідання Американського інституту нафти казав, що війна закінчиться за кілька тижнів.
Однак частина представників галузі вважала, що Білий дім недооцінює ризик стрибка цін, якщо ескалація продовжиться. Джерела стверджують, що Трамп говорив радникам уважно стежити за ринками, і його заяви справді впливали на них.
Втім, президент почав замислюватися, що воєнна операція може обернутися катастрофою. Виступаючи перед республіканцями у Флориді трохи більше ніж через тиждень після початку війни, він згадав зовнішньополітичні провали демократичних президентів, зокрема виведення військ з Афганістану за Джо Байдена, а потім знову повернувся до Джіммі Картера і невдалої операції з порятунку заручників.
Роздратування на союзників
Європейські країни та НАТО відмовилися долучатися до кампанії Трампа проти Ірану і не захотіли допомагати відкривати Ормузьку протоку. Це викликало у нього часте роздратування.
Він сердився на прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера через повільне погодження використання британських баз американськими військами. Також у Білому домі насміхався з президента Франції Еммануеля Макрона, розтягуючи склади його імені з перебільшеним французьким акцентом після суперечок щодо війни та дружини французького президента.
Коли генеральний секретар НАТО Марк Рютте приїхав до Вашингтона на заздалегідь заплановану зустріч, Трамп після цього сказав посадовцям, що це була майже марна трата часу, бо Рютте не міг змусити союзників допомагати.
Ормузька протока як джерело розчарування
Окремим джерелом роздратування для Трампа стала Ормузька протока. До початку війни він казав команді, що іранський уряд, найімовірніше, капітулює раніше, ніж наважиться її перекрити, і що навіть якщо Тегеран це зробить, американські військові зможуть упоратися.
Однак частина радників була здивована, що рух танкерів практично одразу зупинився після початку бомбардувань. Пізніше Трамп дивувався тому, наскільки легко вдалося перекрити протоку, і говорив знайомим, що один чоловік із дроном може зупинити весь маршрут.
Публічно він то вимагав від союзників допомогти відкрити протоку, то заявляв, що США не потребують і не хочуть військової підтримки.
Спроби повернутися до переговорів
Ще наприкінці березня, приблизно за тиждень до того, як іранці збили літак, Трамп доручив команді переговорників знайти спосіб відновити контакти.
Після загострення та зростання цін на бензин більш ніж на долар за галон частина представників нафтової галузі вважала, що ринок досі повністю не оцінив ризики війни. Одна людина, знайома з настроями в енергетичному секторі, заявила, що Трамп поки стримував ціну нафти силою своєї риторики, але реальність рано чи пізно дасться взнаки.
За словами цього джерела, представникам галузі дали зрозуміти, що Трамп готовий на короткий час прийняти політичні втрати через високі ціни.
Суперечливі сигнали з Білого дому
Ранні ранкові дописи Трампа, у яких змішувалися різні імпульси, почали турбувати його команду. Частина помічників боялася, що війна перетворюється на політичний тягар.
Президент постійно спілкувався з журналістами, заявляючи Axios, що в Ірані «майже не лишилося цілей», і скаржився італійській газеті на Джорджію Мелоні. В інтерв’ю The Wall Street Journal на Великдень він сказав, що може вдарити по «кожній електростанції» Ірану, що, як зазначено в матеріалі, могло б порушити міжнародне право про воєнні злочини.
Найближчі радники по черзі намагалися переконати його обмежити спонтанні інтерв’ю, бо вони лише підсилювали враження про суперечливість його меседжів. На якийсь час Трамп погодився, але згодом знову повернувся до такого стилю спілкування.
Звернення до нації і внутрішні кризові наради
Частина радників наполягала, щоб Трамп виступив зі зверненням до нації. Глава апарату Білого дому Сьюзі Вайлз вважала, що це заспокоїть суспільство і покаже, що у президента є план.
Спочатку Трамп не хотів цього робити, бо не розумів, що саме говорити. Він не міг оголосити про перемогу і не знав, чим усе закінчиться. Зрештою його переконали, і 1 квітня він виступив із промовою, в якій сказав скептично налаштованим американцям, що США досягли успіху на полі бою і виконають військові цілі «дуже скоро».
Промова не дала чіткого розуміння, як саме США планують вийти з війни, і не збільшила суспільну підтримку.
Рятувальна операція, хвилина за хвилиною
Порятунок пілота і підготовка до перемир’я
Постійні кризи під час війни викликали нові авральні наради в адміністрації. Упродовж 24 годин на великодніх вихідних команда Трампа підключалася до Ситуативної кімнати. Джей Ді Венс працював із Кемп Девіда, Сьюзі Вайлз зі свого дому у Флориді.
Вони отримували майже похвилинні звіти про те, як військові заходять в Іран, як рятувальні літаки застрягають у піску та як намагаються відволікти іранців. Останнього зниклого пілота вони називали кодовим іменем. Сам Трамп у нараді не брав участі, але йому доповідали телефоном.
Після того як президент пригрозив знищити іранську цивілізацію, представники Білого дому почали контакти з пакистанською стороною щодо можливої ролі посередника в перемир’ї. За словами представників адміністрації, Трамп був надто злий на європейців, щоб вони могли виконати цю функцію.
Увечері перед оголошеним ним дедлайном Трамп перескакував з теми на тему. Він обговорював підтримку кандидатів на виборах у штаті Індіана, проміжні вибори, слухав доповіді про криптовалюту й штучний інтелект, а також цікавився у Сьюзі Вайлз та Стіва Віткофа, на якому етапі переговори. За словами джерел, він неодноразово казав Віткоффу тиснути на угоду.
Підвищені заходи безпеки і життя поза війною
У Білому домі, посилили побоювання щодо безпеки. Останніми тижнями Трамп і його команда помічали додаткові заходи захисту. У Maр-a-Лаго, наприклад, одного вечора в квітні всі парасолі на терасі були розкриті у незвичному порядку, а членам клубу сказали, що це робиться для зниження видимості для дронів.
Марко Рубіо, за словами джерел, розповідав іншим, як бачив підозрілий дрон біля свого дому на території військового комплексу. Групи охорони Секретної служби почали носити озброєння, якого співробітники Білого дому раніше не бачили.
Попри це, Трамп говорив радникам, що хоче обговорювати й інші теми. Коли до Білого дому приходили учасники засідання керівництва Центру Кеннеді, він відводив декого убік, щоб поговорити про бальну залу, яку будує на території президентської резиденції. Він показував креслення з великим котлованом і захоплювався тим, скільки можна побудувати під землею. За словами радників, він проводить кілька нарад на тиждень з цього питання і бачить себе фактично генеральним підрядником.
Також його не полишала тема збору коштів на проміжні вибори. Уже за кілька годин після початку війни, в останню суботу лютого, він відвідував благодійний захід у Maр-a-Лаго. Коли частина команди запропонувала скасувати його, Трамп відповів, що вечеряти йому все одно доведеться.
Розмови про нагороду для самого себе
Під час одного з прийомів у Білому домі, який відбувся наступного вечора після його погрози знищити іранську цивілізацію, Трамп у присутності донорів та співробітників адміністрації міркував про те, що мав би отримати найвищу військову нагороду країни, Медаль за Відвагу.
За словами присутніх, він пояснив це історією зі свого першого терміну, коли летів до Іраку з несподіваним різдвяним візитом до військових. Літак у темряві сідав на неосвітлену смугу, і Трамп, як він сам розповів, відраховував фути до посадки, згадуючи, наскільки це було страшно. Пілоти весь час заспокоювали його, і зрештою посадка минула успішно.
Після цього він сказав, що не може отримати нагороду, бо юрисконсульт Білого дому Девід Ворінгтон, який стояв поруч, цього не дозволить.
Речниця Білого дому Керолайн Левітт заявила, що президент жартував.
