Борги під час війни: у Раді хочуть захистити кредиторів від інфляції

Про це йдеться у законопроєкті №15205, який стосується змін до статті 625 Цивільного кодексу України.

У Верховній Раді пропонують уточнити правила стягнення інфляційних втрат за прострочення грошових зобов’язань в умовах воєнного стану.

Йдеться про законопроєкт №15205, який має закріпити єдиний підхід до відповідальності боржників.

Суть ініціативи стосується статті 625 Цивільного кодексу України.

Нині ця стаття передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконати грошове зобов’язання.

Якщо людина, компанія або державний орган прострочили виплату, кредитор має право вимагати не лише суму боргу.

Боржник також має сплатити суму з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Крім того, передбачені три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Для звичайної людини це означає, що борг не має “знецінюватися” через затягування виплати.

Наприклад, якщо гроші мали повернути рік тому, але цього не зробили, сума за цей час могла втратити частину реальної вартості через інфляцію. Саме цю втрату і мають компенсувати інфляційні нарахування.

Інфляційні втрати та три проценти річних входять до складу грошового зобов’язання.

Вони є способом відповідальності боржника за прострочення платежу і мають компенсувати кредитору втрати від знецінення грошей.

Також це фактично плата за користування чужими коштами, які боржник мав повернути раніше.

У законопроєкті наголошується, що це мінімальна гарантія захисту кредитора.

Якщо її обмежити, може виникнути ситуація, коли боржник поверне формально ту саму суму, але через інфляцію вона вже буде значно меншою за реальною вартістю.

Законопроєкт пропонує прямо прописати у статті 625 Цивільного кодексу, що особливий статус боржника під час воєнного стану не є підставою для звільнення від інфляційних втрат або зменшення їх розміру.

Насамперед ідеться про боржників, які мають статус особливого або спеціального суб’єкта владних повноважень.

Тобто державні органи, міністерства, відомства або силові структури не зможуть посилатися лише на воєнний стан, щоб не платити інфляційні втрати за простроченими боргами.

Для громадян і бізнесу це важливо у випадках, коли держава або державний орган затримує оплату за виконані роботи, послуги, договори чи інші грошові зобов’язання.

Якщо законопроєкт ухвалять, у законі буде чіткіше закріплено: воєнний стан сам по собі не скасовує відповідальність за затримку платежів.

Для державних органів такі зміни означатимуть обов’язок своєчасно виконувати грошові зобов’язання.

Якщо виплату затримують, інфляційні втрати збільшуватимуть обсяг боргу.

У поясненні до ініціативи зазначається, що судова практика вже фактично сформувала такий підхід.

Верховний Суд неодноразово вказував, що інфляційні втрати і три проценти річних є складовою грошового зобов’язання.

Вони також є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення.

Такі нарахування захищають майнові права кредитора, бо компенсують втрати від знецінення коштів та користування утримуваними грошима.

Зокрема, у постанові №910/15411/21 Верховний Суд розглядав спір між державним підприємством і Міністерством оборони України.

Спір стосувався стягнення інфляційних втрат за прострочення оплати виконаних робіт за державним контрактом.

Міноборони наполягало, що його особливий статус як органу, відповідального за обороноздатність держави під час воєнного стану, має враховуватися під час нарахування інфляційних втрат.

Також міністерство вказувало, що обов’язок сплатити кошти виник не з моменту підписання акта виконаних робіт, а лише після рішення суду у 2021 році.

Верховний Суд зазначив, що інфляційні втрати є складовою грошового зобов’язання і підлягають стягненню незалежно від статусу боржника.

Сам воєнний стан і виконання Міноборони своїх функцій не звільняють його від відповідальності за прострочення платежів.

Таким чином суд підтвердив: навіть в умовах війни державні органи несуть відповідальність за порушення грошових зобов’язань.

Інфляційні втрати мають сплачуватися і не можуть бути скасовані лише через особливий статус боржника.

Як повідомляв ThePublic, у парламентському комітеті вивчають законопроєкт “Про управління житловим фондом”, який може змінити не лише правила управління будинками, а й порядок стягнення боргів за комунальні послуги. Одна з найпомітніших новацій - позови щодо комунальної заборгованості пропонують подавати не за місцем реєстрації боржника, а за місцем розташування квартири чи будинку, де виник борг.

Читайте нас в Telegram