Іран наростив нафтові доходи на тлі війни США та Ізраїлю
На тлі п’ятого тижня війни на Близькому Сході Іран, за даними The Economist, отримує майже вдвічі більше щоденних доходів від продажу нафти, ніж до початку американських та ізраїльських ударів 28 лютого.
За умов, коли Ормузька протока значною мірою закрита і близько 15 відсотків світової нафти не може дістатися до покупців, країни Перської затоки скоротили видобуток і втратили частину експортних надходжень. Водночас Іран продовжив транспортування нафти через протоку.
Хто контролює та які обсяги експорту іранської нафти
Оцінити точні обсяги іранського експорту складно через обмеження супутникового спостереження, електронне глушіння в Перській затоці та приховану діяльність танкерів. Водночас співрозмовник, обізнаний із нафтовою звітністю Ірану, повідомив, що країна нині експортує від 2,4 до 2,8 мільйона барелів нафти та нафтопродуктів на добу, з них 1,5–1,8 мільйона барелів сирої нафти. За його словами, це не менше, ніж у середньому торік, але за вищими цінами.
Іранська нафтова система стала стійкішою до санкцій та ударів. Значна частина надходжень, за наведеними оцінками, тепер спрямовується до Корпусу Вартових Ісламської Революції. Також зазначається, що Китай відіграє активну роль у забезпеченні руху цих коштів.
Нафтовий бізнес Ірану, за описом джерела, тримається на трьох елементах: продажах, транспортуванні та тіньових банківських механізмах. Формально експортом займається National Iranian Oil Company, однак фактично до продажу нафти, як стверджується, залучені різні державні структури, фонди та пов’язані з ними трейдери.
Багато таких осіб мають зв’язки з КВІР. За оцінкою Vortexa, саме ця структура стоїть за більшістю недавнього зростання експорту нафтопродуктів. Також зазначено, що Підрозділ "Кудс" контролює 25 відсотків видобутку сирої нафти в Ірані.
Основний експортний вузол морської логістикина знаходиться на острові Харк, звідки зазвичай відправляється 90 відсотків іранської сирої нафти, і він продовжує працювати в умовах посилених заходів безпеки. Крім того, функціонують менші термінали Яск, Лаван та Сіррі, де накопичуються рекордні запаси. За оцінкою Річарда Нев'ю, вони разом можуть обробляти до 25 відсотків обсягів, які зараз проходять через Харк.
За словами співрозмовника джерела, всі дані про судна, вантаж, екіпаж та пункт призначення передаються КВІР через посередників. Після перевірки танкери отримують код для проходу Ормузької протоки. Також у матеріалі наведено дані Lloyd’s List про те, що деякі танкери можуть сплачувати кількамільйонні збори.
Попри рішення США минулого тижня не застосовувати санкції до продажу близько 150 мільйонів барелів іранської нафти, що перебуває в морі, танкери Ірану продовжують приховувати походження вантажу, використовуючи підміну даних, підроблені документи та інші методи. Більшість вантажів, як зазначено, перевантажуються в морі поблизу Малайзії або Сінгапуру перед фінальним етапом доставки.
Кінцевим пунктом майже завжди називається Китай, який, за наведеними оцінками, поглинає понад 90 відсотків іранської нафти. Основними покупцями виступають невеликі нафтопереробні заводи в провінції Шаньдун. Частина цих компаній має зв’язки з державними енергетичними структурами Китаю.
До війни іранська нафта продавалася китайським покупцям зі знижкою до Brent у 18–24 долари за барель. Тепер ця знижка скоротилася до 7–12 доларів за барель. У поєднанні з подорожчанням перевезень це призвело до того, що Iranian Light (вид іранської нафти) із доставкою до Китаю став дорожчим за Brent.
Система розрахунків
Покупці іранської нафти, зокрема китайські, переказують кошти на спеціально відкриті трастові рахунки в невеликих банках материкового Китаю або Гонконгу, зареєстровані на компанії-оболонки. Далі гроші проходять через інші рахунки і можуть використовуватися як для закупівлі товарів для Ірану, так і для переказів в інші країни.
Частина цих коштів проходила через компанії, які здійснювали операції з виробниками пластмас в Індії, Казахстані та Туреччині. Також зазначається, що після обміну розвідданими між Об’єднаними Арабськими Еміратами та США Іран почав відмовлятися від деяких фінансових каналів і переміщувати кошти в інші юрисдикції.
Пов’язані з Іраном рахунки, які до війни містили сукупно 6–7 мільярдів доларів, почали втрачати кошти через спроби перевести їх у безпечніші місця. Серед країн, де, за словами співрозмовника, продовжують використовуватися банківські рахунки, названо держави Східної Азії, Велику Британію, Німеччину, Грузію, Італію та Румунію.
Попри зростання складності фінансових схем і втрати на полі бою, нафтова система Ірану продовжує працювати і зупинити її без масштабних ударів по енергетичній інфраструктурі буде важко.
