єОселя не покриває масштаб житлової кризи в Україні
Станом на початок 2026 року житлова проблема в Україні, йдеться в коментарі Данила Гетманцева виданню НВ, перетворилася з хронічної на критичну. За наведеними оцінками, понад 3 млн домогосподарств, тобто фактично кожна третя або четверта українська родина, у той чи інший спосіб постраждали через руйнування житлового фонду.
Якщо додати до цього 4,5 млн внутрішньо переміщених осіб і сотні тисяч людей, які потребували поліпшення житлових умов ще до 2022 року, кількість тих, хто потребує вирішення житлового питання, значно перевищує можливості чинних програм.
У тексті зазначається, що іпотека в Україні сьогодні є не лише банківським продуктом, а й економічним та соціальним інструментом.
Автор наголошує, що будівельна галузь є одним із локомотивів відновлення. За наведеними даними, у 2025 році вона зросла на 11,3% після зростання на 17,8% та 31,8% у попередні роки. У тексті також сказано, що це сектор, який першим вийшов на довоєнні показники 2021 року.
Минулого року обсяг житлового будівництва становив 34,5 млрд грн. У тексті підкреслюється, що за кожним будівництвом стоять металурги, виробники будівельних матеріалів та оздоблення, а також десятки тисяч робочих місць і мільярдні надходження до бюджетів усіх рівнів.
Водночас забудовники, йдеться в матеріалі, опинилися в заручниках відсутності довгих грошей, а банківське кредитування залишається проблемою № 1.
Окремо Данило Гетманцев акцентує на суспільному вимірі проблеми. Станом на кінець 2025 року збитки житловому фонду оцінювалися у 61,1 млрд доларів, а 14% усього житла в країні було пошкоджено або зруйновано. У тексті також наведено дані Світового банку, за якими кожен третій українець нині належить до категорії бідних. На цьому тлі купити житло за власні накопичення можуть одиниці, тому іпотека, як зазначається, стає безальтернативною.
Програму єОселя запустили восени 2022 року. За цей час, за наведеними даними, видали 24,6 тис. кредитів на 42,8 млрд грн. Водночас у тексті сказано, що у порівнянні з потребами у відновленні, які ООН та Світовий банк оцінюють у 89,8 млрд доларів на найближче десятиліття, цих темпів недостатньо.
Серед причин, через які програма, за оцінкою народного депутата, не працює на повну потужність, названо низьку платоспроможність. Учителі, медики та науковці становлять лише по 7% серед отримувачів. За нинішнього рівня зарплат банкам складно підтвердити їхню спроможність обслуговувати кредит протягом 15 або 20 років.
Ще однією проблемою Гетманцев називає географію видачі кредитів. У прифронтових областях програма майже не працює. На Сумщині видано 243 кредити, на Харківщині 231, а на Херсонщині, як зазначено в тексті, не видано жодного.
Також у матеріалі звертають увагу на демографічний аспект. Доступною іпотекою скористалися лише 365 сімей із трьома дітьми, що становить 1,5% від загальної кількості. Автор вважає, що для країни, яка перебуває в демографічній кризі, це неприпустимо мало.
У нинішньому вигляді, йдеться в тексті, єОселя не здатна впоратися з проблемою. Автор пропонує створити комплексну національну програму відбудови та реновації, яка змінить саму логіку процесу.
Серед запропонованих кроків названо законодавчий фундамент через впровадження директиви 2014/17/ЄС і прискорення законопроєкту № 13435 про європейські стандарти оцінки майна.
Також пропонується інституційне перезавантаження через об’єднання Держмолодьжитла та Укрфінжитла для єдиної координації.
Окремо йдеться про трансформацію моделі через перехід від бюджетної іпотеки до компенсаційної моделі, а також про нові фінансові інструменти, зокрема запровадження ескроу-рахунків за пропозицією НБУ та розвиток ринку сек’юритизації.
Данило Гетманцев закликає зробити цей крок для 1 млн сімей. У тексті зазначено, що це має передбачати кредит до 25 років, ставку 3–5% річних та платіж, який не перевищує 20–25% доходу родини або дорівнює орендній ставці плюс 10–20%.
На думку автора, лише такий масштаб і такі умови дадуть змогу розв’язати житлову проблему та створити для українців підґрунтя для повернення додому і життя у власній державі.
