Нафта перевищила $107 за барель: ринок реагує на блокаду Ормузької протоки
Про це повідомляє Bloomberg.
На початку торгів у понеділок, 9 березня 2026 року, ціна нафти марки WTI вперше з липня 2022 року перевищила позначку $100 за барель. Після відкриття торгів котирування продовжили зростання, і обидва ключові сорти — WTI та Brent — торгувалися вище $107 за барель.
За даними Bloomberg, лише за кілька хвилин після відкриття ринку ціни підскочили приблизно на 20%.
Головним фактором різкого зростання стала війна США та Ізраїлю проти Ірану, що розпочалася наприкінці лютого 2026 року. Конфлікт фактично заблокував Ормузьку протоку — одну з найважливіших енергетичних артерій світу.
Через вузьку водну смугу між Іраном та Оманом щороку транспортували нафту і газ на суму понад $500 млрд. Це приблизно 20% усіх світових поставок нафти та зрідженого природного газу.
Найгірша криза за десятиліття
Аналітик нафтового ринку Філ Верлегер порівняв нинішню ситуацію з двома попередніми глобальними потрясіннями — війною в Перській затоці 1990 року та вторгненням Росії в Україну у 2022 році.
За його словами, масштаби порушення постачань можуть бути більшими, ніж під час попередніх криз.
У 1990 році після вторгнення Іраку в Кувейт ринок втратив приблизно 4–5 млн барелів на добу. У 2022 році санкції проти Росії поступово обмежили доступ до 7–9 млн барелів нафти щодня.
Однак тоді Ормузька протока не блокувалася, тоді як нині через неї майже не проходять танкери.
Порожня протока
За даними компанії Vortexa, у неділю 1 березня через Ормузьку протоку пройшли лише чотири нафтові танкери. На початку року середній показник становив приблизно 24 танкери на день.
Об’єднаний морський інформаційний центр повідомляє, що зазвичай через протоку щодня проходило близько 138 суден.
Великі судноплавні компанії, зокрема Maersk, офіційно призупинили транзит. Іранський Корпус вартових ісламської революції видав попередження, які фактично забороняють судноплавство в районі.
Альтернативний маршрут навколо мису Доброї Надії збільшує час доставки до азійських ринків на 10–14 днів, що значно підвищує витрати на логістику.
Як змінювалися ціни
Нафта Brent закрилася на рівні $72,48 за барель у п’ятницю 28 лютого. Уже в неділю після відновлення ф’ючерсних торгів ціна зросла до $79,11.
За підсумками тижня WTI подорожчала на 35,63% — це найбільше тижневе зростання з моменту запуску ф’ючерсного контракту у 1983 році.
Brent за той самий період подорожчала майже на 28%, що стало найбільшим приростом із квітня 2020 року.
З початку війни до 9 березня ціни на нафту зросли більш ніж на 55% порівняно із січневими мінімумами.
Міністр енергетики Катару Саад аль-Кааабі заявив Financial Times, що країни Перської затоки можуть зупинити видобуток вже за кілька днів, якщо танкери не зможуть проходити через Ормузьку протоку.
У такому разі, за його словами, ціни можуть зрости до $150 за барель і створити серйозні ризики для світової економіки.
Наслідки для споживачів
Середня роздрібна ціна бензину в США на вихідних досягла $3,41 за галон, збільшившись на $0,43 за тиждень.
В Україні, яка значною мірою залежить від імпортного дизельного пального та бензину, різке зростання нафтових котирувань може вплинути на ціни на АЗС. Зазвичай це відбувається із затримкою приблизно у 2–4 тижні після глобального стрибка цін.
Аналітики Capital Economics підрахували, що стабільна ціна нафти на рівні $100 за барель може додати 0,6–0,7 відсоткового пункту до глобальної інфляції.
Це створює додаткові труднощі для центральних банків, зокрема Федеральної резервної системи США та Європейського центрального банку.
Спроби стабілізувати ринок
Президент США Дональд Трамп заявив, що у разі необхідності ВМС США можуть розпочати ескортування танкерів через Ормузьку протоку.
Втім, ринок відреагував стримано. Подальше зростання цін свідчить про те, що трейдери поки не вважають ці заяви достатніми для стабілізації ситуації.
Трамп також заявив, що конфлікт може тривати місяць або довше і вимагав «беззастережної капітуляції» Ірану, що фактично виключає можливість переговорів у найближчий час.
Учасники ринку розцінюють такі заяви як сигнал про тривалу невизначеність на енергетичних ринках.
