Операції США зі зміни режимів - результати неоднозначні
На початку нинішньої війни з Іраном президент США Дональд Трамп заявив, що Тегеран більше не повинен становити ядерну або військову загрозу, а ослаблений режим мулл має бути усунений від влади. Пізніше президент та інші американські посадовці називали різні причини авіаударів США та Ізраїлю по Ірану.
Міністр оборони США Піт Хегсет у понеділок заявив, що нинішній конфлікт не є «так званою війною зі зміни режиму».
Попри це, історія американської зовнішньої політики свідчить, що Сполучені Штати мають значний досвід у проведенні операцій, спрямованих на зміну влади в інших країнах.
За даними дослідження 2019 року, лише в період холодної війни з 1947 по 1989 рік США здійснили 72 спроби змінити баланс сил за кордоном на свою користь. У 64 випадках це були таємні операції спецслужб, успіх яких оцінюється приблизно у 40 відсотків.
Одним із прикладів стала операція 1953 року в Ірані. Тоді Центральне розвідувальне управління США разом із британською службою MI6 сприяли поваленню прем’єр міністра Мохаммада Моссадега. Після цього до влади прийшов шах Мохаммад Реза Пахлаві, якого багато іранців сприймали як союзника США. У 1979 році його було повалено під час Ісламської революції, яка привела до влади теократичний режим, що згодом опинився в центрі нинішнього конфлікту.
Досвід показує, що навіть операції, які спочатку вважаються успішними, у довгостроковій перспективі можуть створювати нові проблеми.
Однією з таких операцій стала військова кампанія США в Афганістані.
Через чотири тижні після терактів 11 вересня 2001 року американські війська розпочали операцію «Незламна свобода». Режим Талібану було швидко усунуто від влади, однак уряд, який підтримували США, залишався залежним від зовнішньої допомоги.
Після того як міжнародні сили, зокрема Німеччина, скоротили свою військову присутність у 2014 році, Талібан поступово відновив свої позиції. У 2021 році, після виведення американських військ за президентства Джо Байдена, рух Талібан знову встановив контроль над країною.
Іншим прикладом стала війна в Іраку 2003 року.
1 травня 2003 року президент США Джордж Буш заявив про завершення основних бойових дій після повалення Саддама Хусейна. На борту авіаносця USS Авраам Лінкольн було розміщено банер із написом «Місія виконана».
Буш тоді заявив, що перехід від диктатури до демократії потребує часу і коаліція залишатиметься в Іраку, поки її робота не буде завершена.
Однак наступний період окупації не приніс стабільності. Державні інститути залишалися слабкими, а підтримувані Іраном шиїтські угруповання вступали у збройні зіткнення із сунітськими силами. У вакуумі влади виникла терористична організація Ісламська Держава, яка дестабілізувала Ірак, Сирію та ширший регіон.
Історик Джозеф Стіб зазначає, що тоді американська сторона виходила з припущення, що після повалення авторитарних режимів ліберальна демократія швидко утвердиться.
Ще одним прикладом стала операція в Лівії 2011 року.
Під час подій Арабської Весни опозиція до багаторічного правителя Муаммара Каддафі різко посилилася. Адміністрація президента Барака Обами підтримала опозиційний Національну Перехідну Раду.
США, Франція та Велика Британія розпочали авіаудари по урядових силах у межах операції NATO Уніфікований захисник. У жовтні 2011 року автоколону Каддафі атакували американський безпілотник та французький винищувач. Після цього його було вбито бійцями опозиції.
Через майже п’ятнадцять років Лівія залишається політично розділеною і нестабільною державою.
Найновішим прикладом потенційної операції зі зміни влади стала ситуація у Венесуелі.
На початку січня 2026 року президент США Дональд Трамп організував затримання венесуельського лідера Ніколаса Мадуро. Його мають судити у Нью Йорку за звинуваченням у «наркотероризмі».
У Венесуелі керівну роль у державі взяла на себе колишня заступниця Мадуро Делсі Родрігес. Попри те що вона входила до попереднього уряду, Трамп заявив про готовність співпрацювати з нею. У відповідь США можуть отримати доступ до значних нафтових ресурсів країни.
Лауреат Нобелівської премії миру 2025 року Марія Коріна Мачадо, яка підтримує Трампа, заявила про намір повернутися до Венесуели та привести країну до демократії.
Через два місяці після втручання США остаточні наслідки подій у Венесуелі залишаються невизначеними. У трьох інших спробах «демократизації» через військові операції результатами стали або тривала нестабільність, або повне відновлення попереднього ладу.
