Трамп не має уявлення, чого насправді хоче Путін
Дональд Трамп у серпні 2025 року зустрічався з Володимиром Путіним на Алясці, однак не досяг прориву у війні з Україною. Автори матеріалу стверджують, що у союзників Києва немає єдиного розуміння того, за що саме воює Кремль.
Згідно з публікацією, Дональд Трамп вважає, що Путін прагне отримати додаткові території, зокрема частину Донбасу, і що після цього можна буде укласти мирну угоду. У матеріалі також йдеться, що Москва пропонувала масштабну угоду щодо корисних копалин обсягом 14 трильйонів доларів і демонструвала її спецпредставникам Стіву Віткоффу та Джареду Кушнеру.
Водночас автори вважають, що Кремль зацікавлений не лише у територіях, а у політичному контролі над Україною. Йдеться про створення механізмів впливу на мовну політику, медіа, Православну церкву, історичну пам’ять та вибори. Незалежна та демократична Україна, яка може укладати союзи із Заходом, у публікації названа екзистенційною загрозою для Росії з точки зору Путіна.
У матеріалі згадується телеграма Вільяма Бернса 2008 року, коли він був послом США в Москві. У ній зазначалося, що прагнення України до НАТО є для Росії емоційним та чутливим питанням. Через вісімнадцять років, йдеться у статті, цей сценарій продовжує розгортатися.
Після чотирьох років війни, зазначають автори, частина східних регіонів України перебуває під контролем Москви, а решта території стала більш однорідною та більш антиросійською. Вірогідність приходу до влади в Києві проросійського уряду оцінюється як нульова.
За даними публікації, під час нещодавніх переговорів у Швейцарії Росія моделювала свої вимоги щодо гарантій безпеки за зразком угоди щодо Кіпру 1960 року, яка передбачала право на збройне втручання. Туреччина скористалася цим правом у 1974 році. Москва, як зазначається, розглядає подібний механізм як можливість для майбутнього втручання в Україну.
У статті також згадується позиція Бориса Джонсона щодо можливого розміщення британських та французьких військових в Україні. Автори вважають, що такий крок може зірвати мирний процес і спровокувати ескалацію.
На думку авторів, переговори зайшли у глухий кут, оскільки Україна наполягає на чітких гарантіях безпеки, зокрема за зразком статті 5 НАТО та членстві в Європейському Союзі, тоді як Путін не відмовляється від своєї політичної мети. Саме це, як зазначається, пояснює затяжний і безрезультатний характер як переговорів, так і бойових дій.
