У лавах ультраправих Іспанії назріває розкол, а їхньому лідеру закидають сталінізм
У лавах іспанської ультраправої партії Vox розгорілася внутрішня боротьба. Її високопоставлені діячі публічно сперечаються щодо "сталіністського" культу лідерства, який "захопив" політсилу на піку її популярності.
Про це йдеться у публікації Euractiv.
Внутрішня політична криза вийшла на поверхню після стрімкого злету популярності Vox, що послідував за рекордними результатами на регіональних виборах.
Зараз, за рік до національних виборів, опитування показують, що Vox може набрати 18% голосів – достатньо, щоб сформувати коаліцію з основною консервативною Народною партією (PP).
Але в міру того, як ворожнеча виходить на публіку, зростають сумніви щодо майбутнього партії та її здатності зберегти політичний імпульс.
Найбільша точка розбіжностей пов'язана зі звинуваченнями у відсутності прозорості щодо партійних фінансів Vox, яка піддавалася сумніву в останні роки.
Імовірна відсутність фінансової прозорості в партії зазнала різкої критики з боку колишніх партійних високопосадовців.
Крім того, на початку березня Хав’єра Ортега Сміта, одиного із засновників Vox виключили з партії за відмову піти з посади речника мадридського осередку – посади, на яку його було понижено після гострих розбіжностей з лідером політсили Сантьяго Абаскалем.
Сміт – останній у довгому ряду впливових діячів партії на національному та регіональному рівнях, які були або звільнені, або пішли у відставку, визнавши розбіжності з найближчим оточенням Сантьяго Абаскаля.
Невдоволення щодо більш "жорсткої" фракції партії, втіленням якої є Абаскаль і такі високопоставлені члени, як депутат Європарламенту Хорхе Буксаде, підлило олії у багаття публічних розбратів: багато хто засудив рішення Vox у 2024 році приєднатися до групи "Патріоти" в Європарламенті та покинути групу ECR Джорджі Мелоні.
З огляду на цю ситуацію колишні високопоставлені члени партії Vox закликали скликати позачерговий з’їзд, щоб викрити ймовірні порушення в діях нинішнього керівництва партії.
У маніфесті критикують концентрацію влади в руках Сантьяго Абаскаля та його найближчого оточення, відсутність незалежних голосів та брак ефективних механізмів внутрішнього контролю, що, на думку підписантів, свідчить про значне відхилення від більш "аскетичних" засновницьких цінностей партії.
Підписанти стверджують, що, аби уникнути голосів незгодних, партія поступово замінила всіх експертів та фахівців на, як правило, молодших, гнучкіших та менш досвідчених осіб.
"Напруга накопичувалася роками, але поступово виходить на поверхню і вичерпує нашу терплячість; партія перетворюється на сталіністську", – сказав один із підписантів маніфесту, критикуючи культ особистості навколо Абаскаля.
