Юлія Мендель, НАБУ та «Міндічгейт»: де зв’язок і чому він проти інтересів держави?
Активізація справи «Міндічгейт», дії НАБУ та заяви колишньої прессекретарки президента Юлії Мендель пов'язані із міжнародними політичними процесами навколо війни в Україні.
Коли почалася ця історія з Міндічем та Цукерманом влітку минулого року, я публічно говорив, що, на жаль, мета НАБУ — не в тому, щоб посадити винних, а в тому, щоб зробити шоу та вдарити особисто по Володимиру Зеленському за підтримки зовнішніх гравців у момент, коли нашу країну та президента намагалися змусити прийняти мирний план росіян.
Майже два тижні тому якимось чином стався витік нових матеріалів справи, ймовірно, з НАБУ журналістам «Української правди» та особисто Михайлу Ткачу. Якраз у момент, коли активізувався діалог між Трампом та Путіним, як тільки росіяни почали знову просувати свої «мирні ініціативи».
Зараз йде підготовка до зустрічі очільника Білого дому Дональда Трампа з лідером КНР Сі Цзіньпіном, де, з-поміж іншого, абсолютно точно будуть визначатися можливі контури завершення російсько-української війни. Від відповідей на ряд цих запитань буде багато в чому залежати майбутнє нашої держави. Чи буде долучена Європа до перемовин? Чи захоче Сі Цзіньпін стати одним із посередників? Чи спробує Трамп зламати хребет Україні та особисто президенту Зеленському до осені, щоб показати хоч якусь перемогу на світовій арені перед проміжними виборами до Конгресу?
Що відбувається зараз? Синхронний і дуже скоординований удар по президенту України, який не ідеальний, але ключовий політичний гарант суб’єктності України як держави станом на зараз. Спочатку «фантастична операція» НАБУ з обшуками та врученням підозри ексголові Офісу президента Андрію Єрмаку — для антуражу, так би мовити (при тому я не адвокат Андрія Борисовича, і якщо є підстави — то має бути відповідальність), а потім зовсім «випадкова» словесна діарея колишньої прессекретарки президента Юлії Мендель, яка в інтерв’ю фанату Путіна Такеру Карлсону забула про всі межі пристойності чи бодай мінімальної гідності й відпрацьовувала кремлівські наративи про «диктатора Зеленського», «Київ кинув Москву», «Зеленський дурив Путіна» й завершила увесь цей спіч улюбленою фразою не тільки Путіна, але й президента Трампа — «Зеленський — головна запорука для досягнення миру».
Фактично ця «зірка» вийшла й сказала десяткам мільйонів американців (шоу Карлсона дійсно дуже рейтингове, як не дивно), що у цій війні винна Україна, що «кривавий диктатор» — це Зеленський, а не Путін, що тільки Зеленський не хоче миру. Подібні ж наративи системно впродовж останнього тижня озвучує «автор» другої серії «Міндічгейту» Михайло Ткач, який каже, що у нього є таке враження, ніби усі ці люди не хочуть завершення війни.
Я не закликаю когось підтримувати або ні. Не змушую любити президента Зеленського, чи Залужного, чи будь-кого з українських політиків. Але є така річ, як інтерес держави й рішення в інтересах держави. Схоже, що цьому багато хто в українському політикумі й навколо нього не знає ціни або ставить персональні «цукерки» вище здорового глузду й совісті. Я не поважаю тих, хто обливає брудом свою державу та політиків за кордоном, ще й під час війни — це непорядно.
Чому Юлія Мендель продовжувала працювати в Офісі президента до того, поки її не звільнили? Чому її не лякали «корупційні ризики» чи «диктатор» Зеленський? Чому вона не проявила громадянську позицію й не озвучила всі претензії до влади одразу після звільнення?
Я не вірю в таку кількість збігів — це неможливо. По факту ми бачимо, що один із наших ключових союзників руками когось із нової адміністрації Білого дому чи персонально його господаря намагається знищити спротив України й змусити нас прийняти мир на умовах Путіна — і це дуже страшно. Але куди страшніше те, що цьому, ймовірно, підігрують ті, хто мав би всі ці речі усвідомлювати й відсікати — НАБУ, «авторитетні» журналісти та люди типу Мендель. Давайте аналізувати й робити відповідні висновки. Після війни ми зможемо обрати нового президента, якщо того захочемо, але знищувати Володимира Зеленського зараз — рівноцінно тому, щоб розписатися в протоколі капітуляції перед Путіним.
Усі тексти в рубриці "Позиція" публікуються з першоджерел у повному обсязі. Редакція може не поділяти думки авторів і не несе за їх висловлювання відповідальність.
