Відмінності банківського нагляду у США, ЄС та Україні
Системи погодження керівників банків у США, Європейському Союзі та Україні працюють за різними принципами. В Україні, на відміну від західних моделей, фіксують значно вищий рівень відмов та політичного впливу на кадрові рішення.
Світова практика банківського нагляду базується на процедурах перевірки керівництва, проте методи реалізації в США, ЄС та Україні мають фундаментальні відмінності.
У США контроль здійснюється через Розділ 32 Закону про страхування депозитів (FDIA).
Станом на 2026 рік зафіксовано лише 4 випадки офіційного блокування кандидатур у системних банках.
Кількість таких повідомлень лише до ФРС зазвичай становить від 400 до 600 на рік для банків, що перебувають під її безпосереднім наглядом.
Якщо брати за основу 4 офіційні відмови (veto) у системно важливих банках на фоні загальної кількості поданих заявок, статистика виглядає наступним чином частка відмов у США становить приблизно 0,3% – 0,5%.
Основним кейсом стала ситуація в Republic First Bank, де регулятор зупинив призначення директорів через неспроможність надати план докапіталізації.
У США будь-яке втручання Білого дому в кадрову політику ФРС автоматично стає предметом розслідування Конгресу, що унеможливлює кулуарні призначення.
Європейський центральний банк використовує протокол Fit and Proper для оцінки 2500 призначень щорічно.
У 2025 році частка прямих відмов у погодженні на посади склала 0,48%. Система ЄЦБ фокусується на встановленні умов (наприклад, додаткове навчання), а не на забороні професії.
Процедура повністю деполітизована: кожен контакт представника уряду з регулятором щодо кадрових питань фіксується у відкритих журналах лобістських зустрічей. Порушення цього протоколу веде до кримінальної відповідальності за зловживання владою.
В Україні система нагляду демонструє найвищий рівень дискреції та політичного втручання.
Станом на 2026 рік частка відмов НБУ у погодженні керівників становить 18,34%. Саме відмов.
Головним інструментом відсіву є суб'єктивна оцінка ділової репутації під час співбесід, результати яких не мають обґрунтованих критеріїв.
У судових реєстрах зафіксовано 114 справ щодо оскарження рішень регулятора про професійну непридатність.
Особливе місце посідає вплив Офісу Президента на державні банки, що контролюють 53,18% активів системи.
Факти, оприлюднені через записи розмов («плівки»), вказують на те, що ключові призначення проходять попереднє узгодження в політичних центрах впливу. Це було завжди, але зараз воно отримало підтвердження про наявність груп впливу та погодження між ним.
Це перетворює нагляд з боку НБУ на інструмент легалізації політичних рішень та тиску на опонентів.
За останній рік державні банки витратили 48,22 мільйона гривень на послуги міжнародних рекрутерів, рекомендації яких у 7 випадках були проігноровані на користь кандидатів, пов'язаних із державним сектором.
Тобто маємо системні ризики, оскільки професійні управлінці уникають ринку, де право вето регулятора використовується для виконання політичних завдань.
І саме цікаве в цьому що держава робить все щоб не скорочували вплив на банківський сектор.
Але тут і питання до Мінфіну та хто там проводить конкурси по державних банках.
Усі тексти в рубриці "Позиція" публікуються з першоджерел у повному обсязі. Редакція може не поділяти думки авторів і не несе за їх висловлювання відповідальність.
