68 сайтів і 40 Telegram-каналів та 2660 джерел пропаганди. Як Кремль просуває фейки про Україну
Дослідження охоплює період із січня 2025 року до травня 2026 року та аналізує, як росія намагається зірвати підтримку вступу України до Європейського Союзу.
Автори звіту наголошують, що йдеться не про випадкові інформаційні атаки. Російські кампанії описані як скоординована, багаторівнева та дедалі складніша операція, яка одночасно працює проти української аудиторії та проти громадян країн ЄС.
Головна мета цієї операції — не лише поширити неправду. Кремль намагається послабити довіру до українських реформ, представити вступ України до ЄС як нібито неможливий або небезпечний процес і створити враження, що євроінтеграція шкодить і Україні, і самій Європі.
Як працює мережа
У звіті описано чотири рівні російської інформаційної інфраструктури.
Перший рівень — офіційні державні канали росії та державні медіа. Саме вони формують базові меседжі. Серед таких джерел у дослідженні згадуються RIA Novosti, TASS, RT, а також Telegram-канали російських посадовців і державних структур, зокрема Дмитра Медведєва, Марії Захарової, МЗС росії та Міноборони рф.
Далі ці меседжі підхоплюють пов'язані або наближені до російської держави ресурси. Вони адаптують пропаганду під українську аудиторію через анонімні Telegram-канали, псевдоновинні сайти, соціальні мережі та нібито локальні медіа.
Окремо в дослідженні згадується мережа ZOV.
За даними Центру протидії дезінформації, вона складається з 68 сайтів, 40 Telegram-каналів і 40 сторінок у VK. Її контент був локалізований під 23 регіони України та 17 великих українських міст.
Чому Telegram залишається вразливим місцем
Попри блокування російських державних медіа в Україні, їхні меседжі продовжують потрапляти до української аудиторії через Telegram та пов'язані канали.
У дослідженні зазначається, що офіційні сайти російських державних структур в українському інформаційному просторі недоступні, але відповідні Telegram-канали залишаються відкритими для користувачів. Так само російські державні медіа, чиї сайти заблоковані, зберігають доступ до аудиторії через Telegram.
Це важливо через роль Telegram в українському медіаспоживанні. У звіті наведено дані Ipsos за 2025 рік, за якими 62% українців сприймають Telegram як джерело новин та інформації.
Як Кремль поширює фейки
Автори дослідження описують російську інформаційну кампанію як багаторівневу систему, у якій кожен рівень виконує окрему функцію.
На першому рівні перебувають державні органи та офіційні російські медіа. Саме вони формують головні пропагандистські наративи. Серед таких джерел у звіті названі МЗС РФ, Міноборони Росії, RT, РИА Новости, ТАСС, а також Telegram-канали Дмитра Медведєва, Марії Захарової та інших російських посадовців.
Після цього повідомлення потрапляють до другої ланки — анонімної мережі, яка адаптує їх під конкретну аудиторію.
У дослідженні прямо названі Telegram-канали «Резидент», «Легитимный», «Картель», «Сплетница» та інші. Автори зазначають, що Служба безпеки України пов'язувала їх із 85-м Головним центром спеціальної служби Головного управління Генерального штабу Збройних сил РФ.
До цієї ж екосистеми дослідники відносять інформаційні ресурси, пов'язані з Віктором Медведчуком, зокрема платформу «Другая Украина».
До кампанії залучають відомих медійних осіб
Окремий рівень інформаційної мережі — публічні особи, які поширюють ті самі наративи вже під виглядом власної аналітики або критики української влади.
У звіті згадуються канали Олексія Арестовича, Діани Панченко та Анатолія Шарія.
Автори дослідження зазначають, що їхня роль полягає не лише у повторенні російських тез. Такі спікери додають їм емоційне забарвлення та формують довіру серед аудиторії, яка може не сприймати відкрито проросійські джерела.
Російська пропаганда працює навіть на рівні окремих міст
Ще одна особливість кампанії — використання псевдолокальних медіа.
У дослідженні йдеться про мережі ZOV/«Правда» та «На самом деле», які створювали окремі інформаційні майданчики для різних українських міст і областей.
За оцінкою авторів, такі ресурси допомагають Кремлю адаптувати загальнонаціональні пропагандистські наративи під місцеві страхи та проблеми.
Саме тому мережа охоплювала 68 сайтів, 40 Telegram-каналів і була локалізована під 23 області та 17 великих міст України.
Які фейки просуває Кремль
Найчастіше російські кампанії будуються навколо кількох повторюваних наративів.
Перший — нібито ЄС використовує Україну, щоб послабити росію, і саме тому підтримує війну. Такий наратив перекладає відповідальність за російську агресію на Євросоюз і має відокремити безпекові інтереси України від її європейського курсу.
Другий — нібито країни ЄС прагнуть поділити Україну. У звіті згадуються вигадані сценарії про «франко-британські плани» щодо українських територій, а також міфічну угорську «Операцію Турул» щодо Закарпаття. Такі повідомлення спеціально адаптують під регіональні страхи та історичну пам'ять.
Третій — нібито євроінтеграція означає зовнішнє управління Україною. У такій подачі реформи, необхідні для вступу до ЄС, подаються не як модернізація, а як примус із боку Брюсселя.
Четвертий — нібито Україна несумісна з європейськими цінностями. Для цього російські кампанії перебільшують реальні проблеми з реформами, використовують тему корупції та виривають із контексту заяви європейських посадовців.
Як фейки маскують під локальні новини
Одна з найважливіших технік, описаних у дослідженні, — локалізація. Кремль не просто поширює однакові повідомлення для всіх. Наративи адаптують під конкретні області, міста, історичні травми та соціальні групи.
Наприклад, для української аудиторії пропаганда може стверджувати, що Угорщина нібито планує забрати Закарпаття, а Румунія — Буковину. Такі повідомлення працюють ефективніше, бо прив'язані до знайомих регіональних тем і страхів.
У звіті також описано так звану mapaganda — маніпулятивне використання карт. Пропагандисти створюють або поширюють карти з вигаданими «зонами відповідальності», нібито планами поділу української території або спотвореними лініями фронту. Такі візуальні матеріали виглядають для частини аудиторії переконливо, хоча базуються на фейках.
Як використовують реальні заяви політиків
Ще одна тактика — виривання реальних заяв із контексту. У дослідженні зазначено, що російські кампанії беруть окремі фрази європейських політиків, експертів або медіа та подають їх так, ніби в ЄС уже немає підтримки України або вступ країни до Євросоюзу неможливий.
Це небезпечніше за грубий фейк, бо в основі маніпуляції часто є реальна цитата. Проблема в тому, що її перекладають викривлено, подають вибірково або перетворюють одну думку на нібито позицію всього ЄС.
Окремо автори описують event-hijacking — використання реальних подій для запуску старих наративів. Йдеться про міжнародні конференції, вибори, заяви посадовців, річниці або безпекові інциденти. Російські ресурси швидко вбудовують такі події у вже готову пропагандистську рамку.
Чому ціллю стала не лише Україна
У дослідженні є важливий висновок: російська пропаганда дедалі більше переорієнтовується на аудиторію країн ЄС.
Причина в тому, що підтримка вступу до ЄС серед українців залишається високою, тоді як громадська й політична думка всередині Євросоюзу стає вирішальним фактором для подальшого розширення. Тому Кремль намагається впливати на виборців у європейських країнах, показуючи Україну як корумповану, небезпечну або надто дорогу для європейських платників податків.
Для німецької аудиторії, за даними дослідження, пропаганда частіше використовує економічні страхи. Для французької — тему корупції та змов. Для польської — страхи навколо українських біженців і історичні конфлікти, зокрема тему Волині та Східної Галичини.
Що роблять ШІ та фейкові «експерти»
Автори дослідження також попереджають про зростання ролі штучного інтелекту в російських інформаційних кампаніях. ШІ дає змогу швидко й дешево виробляти великі обсяги маніпулятивного контенту різними мовами.
Окремо використовуються псевдоексперти. Вони подають тези, які збігаються з російською пропагандою, як нібито незалежний аналіз. У дослідженні згадується, що такі коментатори можуть посилатися на реальні документи, дискусії або публікації, але робити з них маніпулятивні висновки.
Саме так пропаганда стає не просто набором неправдивих повідомлень, а цілим інформаційним середовищем, у якому аудиторію перевантажують суперечливими сигналами, знижують довіру до офіційних джерел і створюють ілюзію масового невдоволення євроінтеграцією України.
Який головний ризик
Для України головний ризик не в миттєвому обвалі підтримки вступу до ЄС. Автори дослідження вказують на інше — поступове накопичення сумнівів у вразливих групах населення.
Йдеться про людей, виснажених війною, економічно вразливі групи, мешканців регіонів, на які спрямовані псевдолокальні наративи, а також користувачів, які отримують новини переважно з Telegram або коротких відеоплатформ.
Для Європи ризик полягає в тому, що ті самі наративи можна переносити між країнами. Повідомлення, спрямовані на українську аудиторію, згодом адаптують для країн ЄС, де вони можуть підживлювати втому від розширення, сумніви щодо фінансової підтримки України або страх перед українськими біженцями.
Автори дослідження закликають Україну, ЄС та міжнародних партнерів перейти від реактивного спростування окремих фейків до системної протидії всій інфраструктурі маніпуляцій.
Йдеться про обмін даними щодо мереж і акторів, раннє виявлення інформаційних операцій, санкції проти організаторів і пов'язаних ресурсів, співпрацю з цифровими платформами, використання правових інструментів і посилення медіаграмотності.
Головна логіка звіту проста: поки російська пропаганда працює як система, відповідь також має бути системною. Інакше окремі спростування фейків не зупинять мережу, яка здатна швидко змінювати назви, платформи, мови та цільові аудиторії.
Читайте нас у Telegram
