Росія, Китай і США — світові переможці та переможені у війні з Іраном
Після атак Ірану, спрямованих на економічні наслідки та дестабілізацію, ефект від конфлікту виходить за межі регіону. Частина країн зазнає втрат, тоді як інші отримують вигоду. Про це повідомляє The Public з посиланням на BBC.
Виграють Норвегія, Канада та Росія
Зростання цін на нафту і газ традиційно приносить прибутки країнам-експортерам. Попри розвиток відновлюваної енергетики, світ залишається залежним від викопного палива.
Однак нинішня ситуація відрізняється від типових нафтових криз. Через атаки на енергетичну інфраструктуру та обмеження в Ормузькій протоці постраждали країни Перської затоки, зокрема Катар і Саудівська Аравія.
У цих умовах вигоду можуть отримати альтернативні постачальники, зокрема Норвегія і Канада. Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Норвегія вже збільшувала видобуток і заміщувала російський газ.
Канада позиціонує себе як стабільного постачальника енергії, однак залишається питання щодо можливості швидко наростити видобуток.
Найбільшим вигодоотримувачем може стати Росія. На тлі пом’якшення обмежень на світовому ринку її поставки нафти до Індії зросли на 50%. За оцінками, до кінця березня Москва може отримати додатково до 5 млрд доларів і вийти на найвищі доходи від продажу палива з 2022 року.
Зростання попиту на вугілля також створює можливості для експортерів, зокрема Індонезії.
Програють США, Велика Британія та Європа
Попри можливі прибутки американських нафтових компаній, Сполучені Штати не є однозначним вигодоотримувачем.
Частина компаній зазнає втрат через події на Близькому Сході. Зокрема, ExxonMobil має активи у Катарі, де виробництво було зупинене, а об’єкти зазнали пошкоджень внаслідок ракетних атак.
Також американські виробники сланцевої нафти не можуть швидко збільшити видобуток через скорочення потужностей у попередні роки.
Важливим фактором є високе споживання енергії. На душу населення США залишаються одним із найбільших споживачів нафти і газу, що робить економіку чутливою до коливань цін. За оцінками Oxford Economics, у разі зростання ціни на нафту до 140 доларів економіка може скоротитися.
Європа та Велика Британія також залишаються вразливими через залежність від імпортного газу. Поточні ринкові тенденції можуть додати близько 0,5% до інфляції, впливаючи на ціни, зокрема на добрива та логістику.
Попри підвищення енергоефективності, значна частка енергоспоживання у Великій Британії припадає на нафту і газ. Це впливає на витрати домогосподарств, транспорт і промисловість.
Додатковим фактором ризику є реакція фінансових ринків, яка може збільшити витрати держав із високим рівнем боргу.
Азія між ризиками і підготовкою
Найбільший вплив від порушення поставок відчувають країни Азії, які традиційно отримують значну частину нафти через Ормузьку протоку. Частка поставок з Близького Сходу для регіону становить 59%, а для Південної Кореї сягає 70%.
У Південній Кореї падіння ринків супроводжується занепокоєнням щодо впливу на виробництво напівпровідників. Країна забезпечує понад половину світового виробництва пам’яті.
У низці держав, зокрема Шрі-Ланці, Бангладеші та Філіппінах, уже запроваджують обмеження споживання палива, скорочений робочий тиждень та закриття навчальних закладів.
Водночас Китай має значні резерви нафти та нарощує закупівлі з Ірану. Індія також збільшує імпорт, зокрема з Росії.
Подальший розвиток ситуації залежатиме від перебігу конфлікту. Тривала війна підвищує ризики не лише для окремих країн, а й для світової економіки загалом.
