Чому Трамп шукає вихід, а Путін продовжує війну на виснаження

Колись давно, ще на другому курсі, нам читали лекцію, і викладач озвучив так зване «Правило своєчасного виходу». Йшлося про стратегію фіксації збитків у бізнесі — stop-loss, яка часто допомагає підприємцю врятувати капітал, час і власні нерви, що ще залишилися, якщо проєкт регулярно генерує збитки й вичерпав потенціал для зростання. Логіка проста: на якомусь етапі краще вийти з бізнесу, щоб не генерувати нових збитків і сфокусуватися на іншому. Тому що корисніше обмежити ризики та захистити капітал від критичних втрат, ніж жити сподіванням, що колись усе вдасться компенсувати. Варіанти різні: продаж бізнесу, реорганізація, продаж частки партнерам або, якщо все зовсім погано, ліквідація та закриття бізнесу.

 

До чого я це пригадав? Бо Трамп у ситуації з Іраном діє саме в такій бізнес-логіці. Він бачить, що проєкт «війна з Іраном» збитковий і не дає йому того, чого він хоче, а досягти результату в тому часовому проміжку, який у нього є, він не може. І він розуміє, що вихід із цієї війни в нинішньому стані не принесе йому позитиву, але також усвідомлює, що продовжувати воювати — означає отримувати додаткові «збитки»: фінансові, репутаційні, електоральні та людські втрати серед американців. Тож він використовує «Правило своєчасного виходу». І зараз йому потрібно досягти результату в іншому «проєкті», на якому він сконцентрується. Але для цього йому потрібен успіх. Це може бути ситуація з Україною, Кубою чи будь-які інші «проєкти». Цинічно, але це відповідає фактам.

 

І при цьому ми спостерігаємо абсолютно протилежні дії та рішення Путіна. Він так само не може досягти бажаного результату в Україні, але замість того, щоб вийти з війни, визнавши, що не може перемогти, воює далі, нагадуючи лудомана, який сподівається відігратися і тому знову й знову ставить на чорне та червоне, втрачаючи все й сподіваючись, що наступна ставка зіграє. Причина в тому, що якщо Трамп керується бізнес-логікою, то в голові Путіна живе логіка радянського чиновника, якому байдуже на ціну та збитки, бо це не його особисті збитки. Путін зупиниться лише тоді, коли не зможе воювати. Коли не ціна війни стане для нього занадто високою, а коли зникне можливість її вести. Тоді він і вийде з неї, бо не залишиться ресурсу. І це буде фінал Росії. Схоже, що в школі КДБ йому не викладали економіку та не знайомили з бізнес-процесами, тому він не розуміє своєї помилки. Саме тому він, на відміну від Трампа, не усвідомлює весь масштаб шкоди, якої зазнає Росія через цю війну. Йдеться і про економіку, і про демографію, і про соціальну сферу. Він давно засліплений своєю мрією знищити незалежність України та розпочати відновлення СРСР. Але він не лише погано розбирається в економіці, а й не знає історії та не усвідомлює, що вже прирік свою імперію на загибель. Проблема лише в тому, що він тягне вниз і Україну.

 

Так, ми бачимо класичну війну на виснаження. І головне тут — пам’ятати, що єдине, що може реально змусити Путіна якнайшвидше припинити війну, — це стабілізація фронту та руйнування російської економіки. Усе інше — від лукавого: і бажання подивитися Путіну в очі, і сподівання, що власна харизма допоможе його переконати, і віра в переговори, попри те, що Кремль ще має ресурс для війни. Тут важливо тверезо дивитися на ситуацію, не займатися самозаспокоєнням і не потрапляти в полон ілюзій, як це вже неодноразово траплялося. Не розповідати казки про каву в Криму, а збільшувати виробництво дронів та кількість ударів. Також важливо не втрачати підтримки партнерів. Бо у війні на виснаження ресурси — це головне. І без партнерів Україні не вистояти.

 

А Путін... Він дійсно маніяк. Не варто жити ідеєю, що він сам захоче закінчити війну. Варто керуватися розумінням, що він зробить це лише під тиском. Тож потрібно робити все для досягнення результату, а не заради піару чи самозбагачення. І це єдина стратегія, яка може дати результат.

Першоджерело: Facebook сторінка автора