Тіньовий ринок брендового контрафакту завдає збитків бюджету та створює ризики для євроінтеграції
Щоб зрозуміти юридичну природу цього явища, варто чітко розділяти два етапи: походження товару та його безпосередню реалізацію всередині країни.
Насамперед такі речі зазвичай виробляються за кордоном (переважно в країнах Азії), де діє інша юрисдикція. Для нашої держави проблема починається в момент незаконного перетину кордону. Великі партії контрафакту не завозяться офіційно. Для їхнього імпорту найчастіше використовують такі тіньові схеми:
- Дроблення комерційних партій. Великий вантаж розбивають на сотні дрібних посилок, які відправляють на імена підставних осіб. Це дозволяє штучно вписатися в ліміт неоподатковуваного ввезення і провезти комерційну партію під виглядом речей для особистого користування, уникнувши сплати мита та ПДВ.
- Недостовірне декларування. У митних документах партії контрафакту оформлюють як дешевий безіменний товар. Це робиться з двома цілями: суттєво занизити митну вартість та обійти систему захисту прав інтелектуальної власності, щоб митниця не заблокувала вантаж на вимогу представників оригінального бренду.
- Ввезення з приховуванням від митного контролю. Зазвичай товар переміщують безпосередньо через офіційні кордони, але фізично ховають у фурах серед іншого, легального та дешевого товару або ж провозять взагалі без митного оформлення шляхом зловживань та незаконного сприяння з боку недоброчесних посадових осіб митниці.
Боротьба з цим етапом — це пряма відповідальність Державної митної служби та Бюро економічної безпеки (БЕБ).
Коли нелегальний товар потрапляє в Україну, за справу беруться локальні продавці. Їхня діяльність в Instagram чи шоурумах порушує одразу кілька блоків законодавства, хоча юридична відповідальність за це не настає автоматично — для кожного контролюючого органу потрібен свій правовий тригер.
По-перше, торгівля копіями відомих брендів без їхнього дозволу — це незаконне використання торговельних марок. Якщо правовласнику завдано значної шкоди, настає кримінальна відповідальність за ст. 229 КК України. Проте правоохоронці не ініціюють такі справи самостійно: для розслідування потрібна офіційна заява від представників бренду. За схожим принципом працює і Державна митна служба: вона може затримати контрафакт на кордоні лише за умови, що бренд заздалегідь внесений до Митного реєстру об'єктів права інтелектуальної власності.
По-друге, систематичний продаж речей без реєстрації ФОП чи ТОВ кваліфікується як незаконна підприємницька діяльність. Згідно зі ст. 164 КУпАП, за це передбачено штрафи з конфіскацією всього товару та виручки. Крім того, приймання оплат на особисті картки чи в криптовалюті прямо порушує вимоги Податкового кодексу України (ПК України) щодо фіксації доходів та обов'язкового використання касових апаратів (РРО).
Якщо ж масштаб таких тіньових доходів стає особливо великим, дії підприємців переходять у площину Кримінального кодексу — як ухилення від сплати податків (ст. 212 КК). Держава реагує на це через два основні тригери: або після скарг ошуканих покупців до Податкової служби, або через автоматичне блокування карток банками в рамках фінансового моніторингу. Саме після таких сигналів Податкова, БЕБ та Кіберполіція отримують правові підстави для перевірок, деанонімізації криптогаманців та закриття онлайн-магазинів.
Що стосується українських покупців, які замовляють такі сумки для власного використання, вітчизняне законодавство не передбачає для них кримінальної чи адміністративної відповідальності. Споживач несе лише морально-етичну відповідальність і бере на себе всі фінансові ризики. На подібні покупки не поширюються гарантії Закону України «Про захист прав споживачів». Більше того, у випадку шахрайства наявність банківської квитанції про P2P-переказ чи запису про криптотранзакцію доводить лише сам рух коштів, а не факт купівлі-продажу. Оскільки тіньові продавці масово використовують банківські картки підставних осіб та анонімні криптогаманці, довести провину та притягнути до відповідальності реального організатора схеми буває майже неможливо.
У глобальному вимірі функціонування такого ринку має руйнівні наслідки для держави. Економічно це означає втрату мільярдів гривень митних зборів та податків в умовах гострого дефіциту бюджету, а також створення недобросовісної конкуренції для легального українського ритейлу. Стратегічно ж це створює пряму загрозу для євроінтеграції. Ефективний захист прав інтелектуальної власності є однією з ключових вимог для вступу до ЄС. Відкритий продаж контрафакту сигналізує міжнародним партнерам та інвесторам про слабкість інститутів захисту права власності, що суттєво відлякує легальний іноземний бізнес.
