Чому енергетика є такою привабливою мішенню у війні з Іраном?
За даними аналізу The New York Times, щонайменше 39 об’єктів енергетичної інфраструктури у дев’яти країнах зазнали пошкоджень після початку ударів США та Ізраїлю по Ірану. Деякі з них атакували безпілотниками, окремі об’єкти зазнавали повторних ударів. Загалом зафіксовано щонайменше 47 атак, хоча точного підрахунку немає.
Енергетика стала однією з ключових цілей обох сторін, оскільки дозволяє завдати значної економічної шкоди. Іран залежить від нафти і газу для функціонування економіки, тоді як Сполучені Штати прагнуть стримати зростання цін, яке може вплинути на світову економіку.
Питання стосується не лише контролю над Ормузькою протокою, а й часу, необхідного для відновлення видобутку та переробки енергоносіїв. За словами експерта Клейтона Сігла з Центру стратегічних та міжнародних досліджень, удари по інфраструктурі мають довготривалі наслідки і їх складно швидко усунути.
Ескалація загострилася після ударів Ізраїлю по об’єктах, пов’язаних із газовим родовищем Південний Парс. У відповідь Іран атакував об’єкти в країнах затоки. Протягом тижня було пошкоджено щонайменше 10 об’єктів, зокрема енергетичний вузол у Катарі та нафтопереробні заводи у Кувейті, Саудівській Аравії та Ізраїлі.
Це спричинило різке зростання цін на нафту і газ. Brent короткочасно перевищив 119 доларів за барель, тоді як до початку війни ціна становила менш як 73 долари.
Особливу стурбованість викликає ситуація з найбільшим у світі терміналом зрідженого газу Рас Лаффан у Катарі. Після атак країна зупинила виробництво LNG. За оцінками QatarEnergy, пошкодження скоротили експортні потужності на 17 відсотків, а відновлення може тривати до п’яти років.
Аналітики зазначають, що альтернатив цьому паливу майже немає, а резервні потужності в інших країнах обмежені. Вразливими залишаються також маршрути експорту нафти, які Об’єднані Арабські Емірати та Саудівська Аравія використовують для обходу Ормузької протоки.
Країни намагаються стримати наслідки кризи, використовуючи стратегічні запаси нафти та вживаючи заходів для стабілізації цін. Водночас військові операції США спрямовані на розблокування судноплавства у протоці.
Фахівці зазначають, що нова фаза війни змінила характер ризиків. Якщо раніше йшлося про обмеження транзиту, то тепер удари спрямовані безпосередньо на інфраструктуру, що має довгостроковий ефект.
Наразі більшість об’єктів зберігає цілісність, і у разі відновлення судноплавства виробництво може повернутися до нормального рівня протягом кількох місяців. Водночас подальші атаки можуть швидко змінити ситуацію.
Експерти попереджають про можливі наслідки для глобальної економіки. Зростання цін на енергоносії впливає на інфляцію, зайнятість і логістику. Подорожчання дизельного пального і авіапалива може підвищити вартість перевезень і товарів у всьому світі.
За оцінками аналітиків Wood Mackenzie, ціна на нафту може сягнути 200 доларів за барель у 2026 році. Це може спричинити економічний спад.
Паралельно зростають витрати на перевезення, страхування та логістику. Частина суден затримується у Перській затоці, а перевізники попереджають про можливість зміни маршрутів і додаткових витрат для клієнтів.
Уряди низки країн уже знижують або обмежують ціни на пальне. Водночас обмежені фінансові ресурси ускладнюють можливість реагування на нову кризу.
